Эпиграф к «Мцыри» взят Лермонтовым из Библии – «Первой книги Царств». По библейской легенде во время одной из битв Саул строго-настрого запретил своим воинам прикасаться к еде, пока враг не будет сломлен.
Но сын царя не слышал приказа и поел мёда. За непокорность правитель велел лишить юношу жизни. Ионафан возмутился и печально произнес: «Вкушая, вкусих мало меда, и се аз умираю». Эти слова и послужили эпиграфом к поэме.
Мёд можно рассматривать как некое благо, сладостное для души, счастье, за которое не страшно и умереть. Ионафан – сын непослушный, возмущен несправедливостью, ведь мед придал ему сил, которые так были необходимы в ходе боя. Он готов умереть ради капли меда, но не покорно, а с гордо поднятой головой.
Источник: Смысл эпиграфа к поэме Мцыри
Відповідь:
Граф Дорант — збіднілий дворянин, який утратив можливість, але не бажання «широко» пожити на чужий кошт.
Риси характеру Доранта:
хитрий,
підступний,
лицемірний;
з презирством ставиться до Журдена, зневажає його, але ви є в Журдена подачки;
шахрай і авантюрист; обдурює і Журдена, і маркізу.
Журден – головний герой «Міщанин-шляхтич», намагається наслідувати дворян одягом, звичками, манерами.
Риси характеру Журдена
марнославство (пихатість, гонористість)
кмітливість — Журден помітив, що кравець украв у нього тканину;
самоприниження — по-рабськи захоплений тим, що граф поводиться з ним, «як із рівним»;
простодушність — постійно позичає гроші графу Доранту;
довірливість — вірить усім похвалам Доранта.
