Эссе на тему: «Печорин – человек трагической судьбы​

Вітаю вас, любі друзі! пишу вам я, ваша рідна україна! цікаво знати, хто зараз читає цей лист. може, ти хлопчик-пустун чи дівчинка-розумничка? це послання саме до вас, мої діти! я ростила вас разом з вашими батьками, дарувала вам щедрі дари української природи.мені ой як хочеться, щоб ви і ваша рідня були щасливими! ви ростете, мрієте про майбутню професію, щасливу сім'ю, достаток. а я не хвилинки не перестаю думати про ваше майбутнє.я - не клаптик землі, не просто територія. я - ваш дім, сховище історії вашого народу! ви - моє майбутнє. у наш непростий час потрібна активна громадянська позиція молодих і перспективних людей. а може це ви! ? політичні сили тягнуть мене в різні боки немов гумку. одні хочуть щоб я була в складі єс, інші - в союзі з росією. а вирішувати мою долю вам, молоде покоління! ви і тільки ви - моє майбутнє. я вірю в вас! знаю, що не дарма мої діти в минулому проливали кров, захищаючи мене. тепер настав ваш час! але я не хочу щоб ви боролися за щасливе майбутнє шляхом війни! будуйте на мені щасливу державу. народжуйте здорових дітей, давайте їм освіту, пишiть книги, будуйте школи і лікарні, борiться з нечесними політиками, i від щастя я засяю веселкою над вашими головами! хех заглянула краєчком ока в майбутнє. воно таке світле, що я мружу очі від щастя! як же добре, що росте таке покоління як ви, цілеспрямовані, сильні. справжні сини і дочки своєї країни.чекаю активних дій від вас, і чую - більш краще майбутнє вже близько. з любов'ю до вас,  ваша україна.

«Понятия Пушкина не правильны, а произведение отталкивается от реальной жизни». Онегин не был счастлив, с этим соглашается Белинский и не соглашается Пушкин. ЕО не удовлетворён ни одной книгой, ни одним трудом великих мыслителей. А значит он глуп и высокомерен. Вскоре оказывается, что «Онегин – совсем не "дух отрицанья, дух сомненья", а просто – коварный изменщик и жестокий тиран дамских сердец». Когда его дядя заболевает он приходит к нему, но не для . Онегин часто скучает.
Скорее всего «Онегин и Ленский были совершенно не к серьезным рассуждениям».
ЕО – верх «тупоумия». Онегин убил Ленского тк ему было важно мнение общества. Белинский оправдывает убийство ЕО Ленского, П. возмущ. ЕО снова страдает. Татьяна сразу влюбилась в Онегина, а «с первого взгляда влюбляются только в глупых романах». Татьяна пишет письмо, а Онегин в ответ ещё больше закружил и отуманил голову Татьяны. мечтания Т., по П., - пустые слова. В последней встрече Т. Отказывает Онегину, но все ещё любит.
«Все эти противоречия доказывают совершенно очевидно, что она ничего не любит, ничего не уважает, ничего не презирает, ни о чем не думает, а просто живет со дня на день, разгоняя свою непроходимую скуку разными крошечными подобиями чувства и мыслей».
Глава 2
Пушкин назло пользуется виртуозностью. Поэзия П. не поэзия. Если все эти рифмы переложить на обычный язык, то будет бледный смысл. П опутан мелкими предрассудками.