Объяснение:
Соціальне походження.
2. Зовнішній вигляд.
3. Риси характеру.
4. Вчинки.
5. Ставлення інших героїв до героя.
Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.
Антоний Погорельский (настоящее его ими – Алетеой Пороветатй) написал повесть "Чбрная курица или подземные жители" для своего десятилетнего племянника Алёши Толстого п 1829 г. Многим позже в письмо к Алексею дядя признался, что история, изложенная в сказке — не вымысел, а "страшная быль", случившаался с ним самим в детстве. "Предательствя своего, глупости, гордыни и самонадеянности я и по сей день себе не простил", писал Погорельский. С тех самых дней, по словам атора, он решил отдать все епон силы елуясению Отечеству. Его творчеством восхищался Пушкин, критики называли его повести "первыми русскими фантастическими произведениями". А Алеша Толстой, воспитанно которого было для Погорельского главным делом жизни, вырос и сам стал знаменитым шетелем — Алеккеем Константиновичем Толстым
