В. Винниченко в оповіданні "Момент" стверджує: "Щастя — момент. Далі вже буде буденщина, пошлість". Невже й справді щастя таке швидкоплинне? Виходить, не слід планувати майбутнє, а жити лише сьогоднішнім днем? Спробуємо знайти відповіді на ці питання, проаналізувавши вчинки персонажів твору В. Винниченка.
перше герої зустрічаються у повітці контрабандиста, і одразу між ними спалахнула якась іскра. Що це було? Кохання з першого погляду чи неусвідомлений потяг представників протилежних статей одне до одного? Для головного героя зв'язок з Мусею не був черговою сексуальною перемогою. Він-не хизувався тим, що Муся віддалася йому, а навпаки, все життя сумував за нею: "Хто вона, де вона, й досі не знаю, але я завжди ношу її в душі". Як бачимо, ініціатива розлучитися, будучи на піку щастя, йшла від Мусі. Дивно, адже зазвичай жінка інстинктивно прагне бути з чоловіком все життя. Пересічна жінка, але не Муся... Сама доля врятувала її від смерті, здійснила мрію перетнути кордон, врешті, подарувала зустріч з надійним чоловіком, який був би не лише коханою людиною, а й справжнім другом... Все ж таки панна обрала самотність. Про її минуле ми не знаємо нічого. Єдине, що нам відоме,— Муся належить до тих людей, "."що дуже люблять життя". Життя, мабуть, не раз випробувало її на міцність. Від чого чи від кого вона тікає з рідної країни? Від політичних переслідувань чи від самої себе? Мені здається, що її серце роз'їдає чорний розпач.
Я згодна з ним, але не слід забувати, що своїми необдуманими вчинками ми можемо завдати болю близьким людям на все життя.
человек связан с судьбой своей страны и с своего общества. раньше публицистика и были не раздельны. пример, "повесть временных лет». в 18 веке наука в россии выделилась в самостоятельную область знания. но некоторые произведения имеют художественные достоинства. великие творцы интересовались судьбами своего не только своего народа, но и всего человечества. чтобы отразить жизнь, народа, нужно знать как протекала его жизнь многие века. прошлое своего отечества для писателей было проявлением национального самосознания. а. с. пушкин, н. в. гоголь внесли вклад в развитие науки в россии. в художественных произведениях события и герои предстают на фоне большого полотна. многие писатели например (и. с. тургеньев) интересовались всемирной и были свидетелями европейской жизни. а. с. пушкин, м. ю. лермонтов, и. с. тургенев, ф. и. тютчев, представляют собой гордость , связаные со значительными страницами .
