Прочитайте статью о сказке О. Уайльда "Соловей и роза"

Произведение «Соловей и роза» О. Уайльда относится к жанру литературной сказки, так как является повествовательным жанром с волшебно-фантастическим сюжетом, с персонажами, характерными для волшебной сказки (разговаривающие между собой растения и животные), с действительностью, в которой переплелись реальные и сказочные моменты. В этой сказке по воле автора поднимаются эстетические, моральные и социальные проблемы не только описываемого времени, но и всех времен и народов.

Сюжет сказки «Соловей и роза» построен на желании Соловья молодому человеку добиться взаимности в любви. В композиции данного произведения прослеживаются все характерные для этого жанра элементы, которые взаимно связаны и плавно переходят один в другой.

Героями, то есть действующими лицами художественного произведения, в этой сказке являются люди (Студент, дочь Профессора), животные и птицы (Соловей, Зеленая Ящерка, Бабочка), растения (Куст, Маргаритка, Дуб).

Мир людей и мир природы в сказке «Соловей и роза» существуют рядом. И Соловей, проникнувшись печалью Студента, делает тяжелый выбор, решая, что «Любовь лучше, чем Жизнь, и что есть сердце птицы по сравнению с сердцем человека».

К сожалению, самопожертвование Соловья оказалось обесценено человеком. То, что для Соловья было высшей ценностью, для Студента оказалось всего лишь «глупой штукой».

ответьте письменно на вопросы:

Что нужно было Студенту для счастья?
На какую жертву пошёл Соловей ради счастья Студента?
Во имя чего совершил жертву Соловей?
ли жертва Соловья обрести счастье Студенту?​

Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: - Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой,-
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.

Крок 5. Образи-символи у повісті М.Коцюбинського "Дорогою ціною" У творі використані символічні образи вітру, часу, вічності У творі ми зустрічаємо насичену кольорами та звуками картину. Пам’ятаємо, що вона має символічне значення. Таке ж навантаження несе і образ вітру.(«Що не кажіть, а він живий, той вітер. Він летить іздалеку, понад тихими селами, і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він несе в собі гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки»). Образ вітру є символічним, адже вітер – всемогутня сила, справжній володар, непідвладний часові. Він здатен бути скрізь, ставати свідком людського щастя та горя, перемоги та поразки. Вітер може підняти бурю на морі, примусити людину змінити свої плани. Символічний образ вітру ніби продовжує образ космічного польоту. І в цьому космічному вихорі десь загубилися і долі, і кохання двох невмираючих сердець – Остапа і Соломії. Такий романтичний, піднесений образ природи підсумовує розповідь про трагічне кохання. Він своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти, різні часи в одне ціле. Так у творі вимальовується і образ часу та вічності. У народній творчості вітер – символ волі. Тому автор використовує для тог, Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі. Остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі... від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. Треба тільки уміти слухати»).