Ще на початку роману «451 градус за Фаренгейтом» Клариса задає запитання Монтеґу: «Ви щасливий?» Він сміється, тому що вважає це дурницею, але насправді задумується над цим: «Звісно, щасливий. А що вона собі думає? Що я нещасний? — запитував він у порожніх кімнат». Таким простим запитанням 17-річна дівчина зміню б мислення цього бездушного виконувача своїх обов’язків. Він починає задумуватися над відповіддю: «У нас є все, щоб вважати себе щасливими, але ми нещасні. Чогось бракує. Я шукав повсюди». Це звучить як прокляття для нас – людей майбутнього, які покладаються лише на технології і не можуть зрозуміти, що вони нещасні.
Объяснение:
2.Ніяк, тобто вони намагаються зробити людину щасливою тим що спалюють книжки та дають можливість робити все що завгодно для зниження стресу (наприклад катання на машині при великій швидкості) або даючи людині щастя продвинотою технікою. Ні, йому це не вдається, ми можемо в цьому переконатися завдяки словам головного героя: "Пітьма. Він не був щасливий. Ні, він нещасний. Він сказав це сам собі. Визнав як факт. Він носив своє щастя, мов маску, а дівчина зірвала її...". Тобто ми можемо зробити ще один вивід що люди просто прикидаються щасливими, лише носять "маски щастя" приховуючи за ними справні почуття та заглушаючи свій біль "розвагами".
Объяснение:
