Як мрії збуваются в Пурпорові вітріла ​

ответ:Однією з важливих проблем драми Г. Ібсена "Ляльковий дім" є проблема багатства і бідності. Але ця проблема є важливою лише в ключі іншої, не менш важливої і значущої. Багатство — це, в першу чергу, влада, яка надає особистості більше можливостей реалізуватися у житті. Від того, якими моральними принципами послуговується особистість, залежать її вчинки, ставлення до людей. Проте не можна сказати, що бідна людина позбавлена можливості бути особистістю та реалізовувати свої потреби та природні нахили. Ф. Шпільгаген писав: "В мені живе любов до свободи і непохитна рішучість не дати нікому себе поневолити; ніколи не схилити своєї голови, коли проти цього протестує моя совість; жити так, як сам життя я розумію, і йти лише тим шляхом, що я його собі обрав, хоч яким би він складним був, не даючи нікому жодним підлещуванням, жодними погрозами звести себе з цього шляху". Ті самі принципи сповідувала головна героїня драми "Ляльковий дім" Нора.

Чому п'єса має назву "Ляльковий дім"? Для з'ясування цього питання не зайвим було б ще раз нагадати, хто така людина і що таке лялька.

Отже, людина — це "суспільна істота, що має свідомість, володіє членороздільною мовою, виробляє і використовує знаряддя праці; особистість як втілення високих інтелектуальних і моральних властивостей". Лялька — "дитяча іграшка у подобі людини; макет фігури якоїсь істоти, зроблений з будь-якого матеріалу; безвольна людина або людина, якою розважаються".

Нора називає себе постійно лялькою, хоча їй хочеться бути завжди людиною. У її житті було два чоловіки, яких вона любила і, навіть, боготворила — батько і чоловік.

Объяснение:

Герасим — центральный персонаж повести и. с. тургенева «муму» (1852), немой дворник самодурки-барыни, человек строгого и серьезного нрава, настоящий богатырь, огромного роста и необыкновенной силы. судьба г. не выдумана — основой сюжетной линии повести стала дворника андрея немого, принадлежавшего матери тургенева варваре петровне. г. , жившего в деревне, по капризу барыни привозят в город, где он попадает в атмосферу подхалимства и завистничества, которая царит среди крепостных в доме помещицы. на этом фоне разворачивается трогательная его любви к прачке татьяне: «куда, бывало, она ни пойдет, он уж тут как тут, идет ей навстречу, улыбается, мычит, махает руками… » но барыня из своих соображений отдает татьяну за пьяницу башмачника капитона, с чем г. приходится смириться. поэтому объяснима привязанность героя к спасенному им щенку: муму оказалась единственным существом, которое на его ласку отвечало взаимностью. давно спорят, почему г. выполняет приказ барыни утопить муму, а затем без разрешения уходит в деревню. в этом поступке усматривали ярко выраженный протест против крепостного права. но тогда непонятны причины его неожиданной жестокости по отношению к любимому существу. одна из вероятных разгадок — в трактовке, принадлежащей и. с. аксакову, который считал г. символом народа, его страшной силы и непостижимой кротости.