Хрюкин
Ювелир, любитель выпить, поскандалить, поживиться за чужой счёт. Ни умом, ни работо не отличается, так как в дневное время пьянствует, издевается над животными. Лгун и лицемер. Учитывая специфику его профессии, пытается получить денежное вознаграждение за укус собаки. Люди в толпе смеются над ним, это означает, что он не имеет ни авторитета, ни уважения в обществе. Фамилия этого персонажа свидетельствует о его моральных принципах и жизненной позиции
Очумелов
Говорящая фамилия этого персонажа полностью характеризует его образ. Совершенно беспринципный, ограниченный человек, очень гибкий в вопросах справедливости, закона, правды. Трусливый при пользуется властью в своих целях, уважает статус и чин, а не закон. Меняет своё мнение по поводу виновника происшествия, выясняя, чья собака покусала Хрюкина. Речь персонажа также говорит о его необразованности, она полна штампов, просторечий, невыразительна, бессвязна, нелогична.
Елдырин
Городовой, безлик и глуп. Прислуживает полицейскому, носит его вещи, безмолвно выполняет все приказания Очумелова. В разгар рабочего дня Елдырин вместе с полицейским надзирателем пересекают городскую площадь, неся в руках конфискованный крыжовник. Этот факт говорит о “тяжёлой” работе одного и второго представителя власти. В произведении играет роль прислуги надзирателя Очумелова, что делает его образ смешным и жалким.
Владимир Иваныч
Брат генерала, уважаемый человек.
Прохор
Повар, работающий у генерала. Простой, бесхитростный человек. Проезжает мимо площади в тот, момент, когда выясняют, чья собака укусила ювелира следствию, сообщая о том, что собака принадлежит брату генерала.
Генерал Жигалов
Лицо, внушающее трепет и уважение. Если его собаку защищают, как лучшего гражданина, то о самом генерале и сказать нечего.
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини — знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити...
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя — це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту — буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.
Объяснение:
Різдво – велике релігійне свято.
Перше надвечір’я називається свят-вечір. Воно радісне тим, що збирає родину за святковим столом, у куті хати стоїть дідух – символ добробуту та оберега роду. На столі дванадцять страв, посередині – кутя.
У дні Різдва відбувається колядування – чудовий обряд, який зберігається поколіннями. Від хати до хати ідуть колядники та вертепи. Господарі залишають брами відкритими, чекають таких гостей. Дуже радісно почути щирий дитячий спів чи у вертепному дійстві побачити звіздаря з різдвяною зіркою, пастушків з посохами, і Ангела – охоронця, навіть нечистого – чортика, якого не боїться і прожене Ангел. У колядах прославляють народження Божого Сина, вітають господарів теплими побажаннями добробуту і злагоди.
У ці дні на привітання «Христос народився!» відповідають «Славіте його!». Різдво – це величне і радісне свято для всіх нас.
