У 60 сонеті у. Шекспіра» як рухається до землі морський прибій " піднімають дві тісно переплітаються між собою теми: часу і любові.
Даний сонет представлений як міркування про сутність часу і безсмертності художніх творів. У фінальному рядку гається звернення до адресата. Незважаючи на те що в самому сонеті немає відомостей про адресата, читач розуміє, що автор звертається до своєї коханої.
Перші три чотиривірші сонета, тобто його основна частина, присвячені тому, щоб довести, що все в природі, включаючи і людини, не володіє безсмертністю. Багатьма образотворчо-виразними засобами мови підкреслюється, що рано чи пізно все наздожене свого кінця.
За до рядків " так і ряди незліченні хвилин, // змінюючи попередні собою, // по черзі до вічності біжать» автор показує, що обмежені часом лише окремі явища. Час же як категорія вічно: одне явище, гинучи, завжди замінюється іншим явищем.
