Эпитет, олецетворения, метафоры в произведении в дурном обществе

Лист до В. Винниченка

Шановний Володимире Кириловичу!

Пише Вам школярка двадцять першого століття. Минуло вже багато десятиліть з часів Вашої активної громадської та творчої діяльності, але Ваше слово й досі живе. А Ваш внесок в розбудову нашої держави на початку минулого століття також пам’ятають та шанують нащадки.

Ви навіть не уявляєте, як я була здивована, коли познайомилась із Вашим творчим доробком. Найбільшою дивиною для мене став той факт, що видатний політик Володимир Винниченко, про якого нам розповідали на уроках історії, є ще й письменником та художником! До того часу особистість Вашої історичної особи була прихована для мене за відстороненими іменами, датами, універсалами.

Ваша постать – це зразок цілісної особистості, творча та життєва біографія якої являють єдине ціле. Як цікаво було відшукувати між рядків роману «Сонячна машина» паралелі до сучасності, як Вашої революційної, так і нашої. Навіть моторошно стає від думки, що ми сьогодні такі схожі на тодішнє суспільство, що Ви його описали.

Цей роман справив на мене неабияке враження. По-перше, своїм захоплюючим, навіть детективним, сюжетом. Чого варта сама ідея створення такого апарату, який міг би назавжди вирішити проблему голоду у світі! А загадка із викраденням коронки у принцеси тримала у напрузі до останнього розділу!

По-друге, мене вразив той глибокий психологізм та розуміння природи людини та суспільства, що Ви показали на сторінках свого твору. Ми побачили, як низько може впасти людина, засліплена пристрастями. Водночас Ви показали, як людяність та мудрість перемагають тирана.

Зрештою, своїм твором Ви вписали українську літературу до історії світової культури. За це все велике Вам знавцю людської душі!

1.Хотел бы я купить себе немножко счастья, если его где-нибудь продают.

2.Не стоит думать о том, что грех, а что не грех. На свете есть о чем подумать и без этого.

3.Человек в море никогда не бывает одинок

4.Нельзя, чтобы в старости человек оставался один. Однако это неизбежно.

5.Старик же постоянно думал о море как о женщине, которая дарит великие милости или отказывает в них, а если и позволяет себе необдуманные или недобрые поступки, — что поделаешь, такова уж её природа.

6.Пусть она думает обо мне лучше, чем я на самом деле, и я тогда буду и в самом деле лучше.

7.Счастье приходит к человеку во всяком виде, разве его узнаешь? Я бы, положим, взял немного счастья в каком угодно виде и заплатил за него все, что с Всё у него было старое, кроме глаз, а глаза были цветом похожи на море, весёлые глаза человека, который не сдаётся...Теперь не время думать о том, чего у тебя нет. Подумай о том, как бы обойтись с тем, что есть.

9.Теперь не время думать о том, чего у тебя нет. Подумай о том, как бы обойтись с тем, что есть.

10.Не стоит думать о том, что грех, а что не грех. На свете есть о чем подумать и без этого.