На сьогоднішній день активність громадян, особливо тих, які позбавлені волі, із захисту своїх прав досить слабка. Не останню роль у цьому відіграє низька правова освіта населення. І якщо у містах, селищах ще якось проводиться правова освіта, то в місцях позбавлення волі з цим велика проблема. Доступ до правосуддя є фактично основною проблемою в сфері прав людини. Існує проблема захисту прав людей позбавлених волі, особливо у питаннях звернення до суду, оскільки послуги адвоката є непідйомними для цієї категорії населення. Сьогодні існує багато перешкод об’єктивного й суб’єктивного характеру, які заважають людям, що перебувають у місцях позбавлення волі, слідчих ізоляторах, а також котрі перебувають під слідством звертатися до суду та інших інстанцій за захистом своїх прав. У першу чергу, це низький рівень їх правової культури. До цього додається надвисока корупція, яка особливо процвітає у таких місцях, де кожен чиновник вважає себе паном, і достукатись до нього простій, не обізнаній людині у правових питаннях практично неможливо. Виникає необхідність широкої роз’яснювальної роботи з питань розповсюдження інформації про права людини, доступ до правосуддя та про питання захисту своїх прав та свобод особами позбавленими волі. Є необхідність навчити цих людей, через правову-просвітницьку діяльність, відстоювати свої права, відчути себе громадянами своєї держави, які можуть добитись справедливості. Тому на сьогодні дуже важливим кроком є створення груп активістів, які б могли надавати безкоштовну юридичну до ув'язненим у наданні консультацій правового характеру та у складанні процесуальних документів
Дрожат колокольни туманные, Кресты у церквей наклоняются. — словно мы видим окружающее глазами этих пьяных женщин. Смеются извозчики праздные, Сторонятся грубо прохожие. — люди реагируют так, как свойственно человеческой природе — не сочувствуют. И горестно церкви туманные Пред ними крестами склоняются. — а Бог прощает и жалеет...
всех, всем Очень интересна лексика и изобразительно-выразительные средства этого стихотворения. Точная, строгая рифма, свойственная стилю Валерия Яковлевича, рождает общую картину происходящего и формирует у читателя отношение: пьяная женщина некрасива и жалка, но заслуживает сочувствия. Люди не жалеют друг друга, а «церкви… горестно» склонились своими крестами…
