Группа 3, Глава «Классы». 1. Составьте лексические и историко-культурные комментарии к словам и
выражениям; сюртук, книга диалогов, драты, Саксония, дворецкий,
2. Перескажите кратко содержание главы от третьего лица,
3. Прочитайте по ролям диалог Карла Иваныча и Николая со слов «Из классной слышен
был разговор в комнате дядьки» до слов «...но ничего не сказал»,
Проанализируйте этот диалог,
(В чем состоит основной конфликт диалога? Как героев характеризует их речь?
Найдите детали слов автора, показывающие состояние Карла Иваныча.
Как проявлялось его внутреннее волнение и недовольство?
Какой подтекст проявляется в репликах диалога о Наталье Николаевне и о том, что
Карл Иваныч «найдет себе кусок хлеба»?)
4. Почему мальчика волнует и огорчает, что «отец и Карл Иваныч не поняли друг друга»?
S

У людини безліч чеснот: доброта, щедрість, чуйність, уміння співчувати і любити і багато інших. І усі вони засновані на любові людини до людини. І є ще така щиросердечна якість, як милосердя. І воно теж спрямоване на те, щоб довести, що несправедливе латинське крилате висловлення «Людина людині вовк». Але мені здається, що саме милосердя виявляти найважче. Для того щоб бути милосердним, потрібно уміти прощати. Потрібно бути щирим гуманістом. Тому що споконвічно милосердя було проявом великодушності до поваленого ворога. Та й зараз, на мій погляд, милосердя — це прояв великодушності до того, до кого не хочеться його проявляти.

Легко поспівчувати бабусі в переході метро, поклавши їй у протягнену долоню кілька монет. Легко здаватися щедрим, купити молодшій сестричці не звичайні льодяники, а шоколадні цукерки. Легко бути добрим, допомагаючи молодій мамі нести коляску на сьомий поверх. І як же важко утриматися від того, щоб не «добити», не знищити, не деморалізувати цілком переможеного ворога. І ще: бабуся побажає здоров'я на подяку за милостиню, сестричка поцілує в щічку липкими від шоколаду губами, молода мама гаряче подякує за до Адже відповіддю на добро найчастіше буває добро. Тільки ворог за милосердя навряд чи подякує. А може зненавидить, хто знає.

Важко допомагати тому, з ким ти в поганих стосунках, але хто насправді має потребу у твоїй до або твбїй поблажливості. Іноді бути милосердним нестерпно важко. І, зрозуміло, це дано не кожному. І мені навіть здається — тільки обраним. 

Думаю,подойдет:) 
Жизнь людей на Земле – и взрослых, и детей – на протяжении всей истории человечества не была простой, безоблачной. Самые разные испытания и проблемы подстерегали и подстерегают буквально каждого не только во время войны, но и в мирные, казалось бы, спокойные дни. Безработица, отсутствие средств к существованию, болезни, невозможность ничем самым близким, дорогим людям… Эти испытания могут быть такими тяжёлыми, что иногда даже у самого сильного человека опускаются руки. Им овладевает отчаяние… И поэтому которая (к сожалению, далеко не всегда) приходит в критический момент, воспринимается как ЧУДО. Согласитесь, любому хочется надеяться на возможность такой чудесной Очень хочется! Поэтому каждый подобный случай, услышанный где-то, рассказанный кем-то, только подкрепляет эту надежду. Сегодня мы будем говорить о таком рассказе, с которым вы познакомились при домашнем чтении.