Автор «Неймовірних пригод Івана Сили» О. Гавриш говорить, що цей твір — дитяча казка. Але, як на мене — це пригодницька повість про видатну людину.
Прототипом образу Івана Сили стала реальна людина — Іван Фірцак або Кротон. Він довго виступав із цирком, і своїми дивував всіх своїми силовими номерами
Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вигнав хлопця з дому, бо не міг прогодувати його, адже той їв за чотирьох. Шукаючи порятункуі в місті, Іван потрапив у різні ситуації, наприклад, заступився за Міху Голого, переміг у вуличному бою. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив його до себе, вмовив тренуватися, заборонив тягати мішки на вокзалі, давав гроші, виховував у ньому майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову сам у великому місті. Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив вихід із найскладніших ситуацій. Автор не помилився, називаючи цей твір казкою, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
Отец не смог понять выбор дочери, а дочь не смогла объяснить свой поступок. Она скрылась от него, ничего не сказав. А Самсон Вырин не смог поверить в то, что Дуня может быть счастлива с офицером, с которым уехала. Такое непонимание между родителем и ребенком говорит о трагичности не только судьбы Самсона, но и судьбы Дуни, которая всю жизнь будет испытывать угрызения совести за свои действия. Она поступила так, как считала нужным для собственного счастья, однако то, что она так жестоко оставила своего отца и вскоре забыла о нем, говорит о неоднозначности поступка Дуни, который принес счастье одному и несчастье другому.
