Оповідання було написано пізніше, аніж попередні («північ») твори Джека Лондона, але за своїм задумом воно продовжує тему «золотої лихоманки». За Аляскою золотошукачі опановували інші регіони, зокрема північно-західну частину Канади, де відбувається дія твору.
Хто добре жив і кинув все, лиш той здобуде гарту, — і виграти потрапить той, хто ставить все на карту.
Вони ступали, кульгаючи, до річки; сходячи вкритим каменюками берегом, передній заточився й мало не впав. Обидва були стомлені й виснажені, з облич їм не сходив вираз тупого терпіння, що його карбують тривалі знегоди. На спині вони несли важкі клунки, загорнені в укривала й підтримувані ремінцями, які вони накинули на лоби. Кожен ніс рушницю. Вони ступали, схиливши низько плечі, а ще нижче голову, утупившись очима в землю.
— Якби нам бодай два патрони з тих, що в схованці, — промовив задній.
Голос його звучав одноманітно, без усякого виразу. Він говорив байдужно, і перший, заходячи в молочно-білий потік, що шумував між камінням, не озвався ні словом.
Объяснение:
Тургенева увлекла тема о том, как важно не пройти мимо своего счастья. Тургенев показывает, как зарождается прекрасная любовь у семнадцатилетней девушки, гордой, искренней и страстной. Показывает, как все оборвалось в одно мгновение. Ася сомневается, за что ее можно полюбить, достойна ли она такого прекрасного юноши. Ася стремится подавить в себе зародившееся чувство. Она переживает, что дорогого ей брата любит меньше меньше, чем человека, которого и видела-то всего один раз. Причину несостоявшегося счастья Тургенев объясняет безволие дворянина, который в решительный момент пасует в любви.
