Определить художественные средства Меня могила не страшит:
Там, говорят, страданье спит
В холодной вечной тишине;
Но с жизнью жаль расстаться мне.
Я молод, молод... Знал ли ты
Разгульной юности мечты?
Или не знал, или забыл,
Как ненавидел и любил;
Как сердце билося живей
При виде солнца и полей
С высокой башни угловой, R,
Где воздух свеж и где порой
В глубокой скважине стены,
Дитя неведомой страны,
Прижавшись, голубь молодой
Сидит, испуганный грозой?
Пускай теперь прекрасный свет
Тебе постыл: ты слаб, ты сед,
и от желаний ты отвык.
Что за нужда? Ты жил, старик!
Тебе есть в мире что забыть,
я также мог бы жить!
Ты жил,​

Ідея: людина і природа – одне ціле, рівнозначні частинки Всесвіту, лише у гармонії вони почуватимуться щасливими.

Головна думка: автор дає живу картину літнього дня, яку відчуваєш так само реально, як і затишок натопленої кімнати взимку, коли в полях бушують заметілі. Звукові, зорові, дотикові враження зливаються в єдине ціле. Поет розкриває в малому велике, бачить прекрасне в звичайнісінькому.

Сюжет: результати дії сонця і морозу аналогічні – усе живе завмирає. Влітку про життя нагадує невтомний голосок коника, а взимку – пісня цвіркуна, яка лунає все голосніше, пронизливіше… І мимоволі в цю вечірню годину згадується коник, що сховався серед трави на пагорбі. Таким чином цвіркун і коник утворюють композиційне коло, підтверджуючи думку автора про вічний рух життя.

Художні засоби: Епітет: веселі промінці, грайливий дощик; метафора: осінній вечір морозом дихав; уособлення: грім розсердився.

Емоції: радість, хвилювання, лагідність, грайливість, бадьорість, поетичність, ніжність, задушевність, жартівливість, спокій, оптимізм.

Сенкан природа:

Природа

Жива, вічна

Зачаровує, заспокоює, надихає

Невід’ємна частина людського життя

Помічниця.

Сенкан коник:

Коник

Маленький, зелений.

Танцює, дзвенить, тішить. (цитати)

Співом урочисто звеличує життя

Музикант.

Сенкан цвіркун:

Цвіркун

Маленький, чорний

Тріщить, ховається, веселить

Несе спогади про літо.

Зимовий скрипаль.

Объяснение:

Всегда рад )

Поединок

Жизнь в крепости была спокойной и приятной. Гринёв начал писать стихи и прочёл одно из них Швабрину. Тот догадался, что оно посвящено Маше, и оскорбительно о ней отозвался.

Гринёв вызвал Швабрина на дуэль, взяв в секунданты немолодого поручика. Тот попытался отговорить Гринёва от дуэли, но безуспешно. Поручик рассказал обо всём Миронову, тот прервал дуэль и отругал дуэлянтов.

Маша рассказала Гринёву, что Швабрин сватался к ней и получил отказ, поскольку был девушке противен. Гринёв увидел в насмешках Швабрина «обдуманную клевету» и ещё сильнее захотел его наказать.

Дуэль состоялась. Поначалу Гринёв побеждал, но его нечаянно отвлёк Савельич. Швабрин восполь­зовался этим и ранил его в плечо.

Мне больше всего запомнился этот эпизод потому что, поединок очень страшное событие и я переживал этот момент, ловя каждое слово и действие (выбирай героя, например:) Гринева.