Письмова характеристика Г.Печоріна

Мій улюблений герой роману – батько Айвенго, Седрик Сакс. Він був багатою людиною похилого віку років шістдесяти, належав до представників Саксонської знаті, чим душе пишався. Мріяв про відновлення в правах саксів, і був затятим супротивником норманської влади. 
За зовнішністю Седрик був середнього зросту, але мав міцну статуру, широкі плечі, накачані м’язи та довгі руки. Його тіло було загартоване участю у війнах та на полюваннях, які він полюбляв. Його русяві, ледь сиві довгі волосся були розділені порівну на дві сторони і падали на плечі. Він мав широке обличчя правильної форми, білі зуби, великі блакитні очі, які то сяяли добродушністю, то блищали гордістю, то змінювалися раптовим гнівом. 
Основні риси його характеру: сміливість, щирість, чесність, патріотизм до своєї країни та любов до свого народу. Він був милосердним чоловіком. Про це можна судити з того, що він допоміг незнайомому єврею і приютив його в своєму замку. Присутні гості були здивовані таким поступком, адже єврей мав неприємний запах і був бридкої зовнішності. До того ж, нагадаю, що в той час до євреїв в Англії було негативне ставлення, їх всіляко пригноблювали і відносились до них як до людей другого сорту. 
Разом з тим Він був запальним, нетерпеливим, хоча і завжди прямим. Його дії були швидкі і рішучі, так як все своє життя він захищав права родини від чужих зазіхань. Нормани постійно Седрика з ріднею намагались принизити, навіть захоплювали в полон, звідки він за до слуги успішно втік. 
Зрештою, король Ричард таки зумів зачарувати шляхетного сакса, в Седрика пропала відраза до норманської крові і він дозволив своєму сину Айвенго взяти шлюб з леді Ровени.

Серед усіх пам’яток прадавньої української літератури визначне місце займає “Слово о полку Ігоревім”, що є твором високопатріотичним і високохудожнім.  

Події, зображені в “Слові о полку Ігоревім”, є трагічними для історії нашого народу. Це період феодальної роздробленості й занепаду могутньої держави Київська Русь. Затьмарені пошуками наживи, нових земель, руські князі ворогують між собою, з сусідніми племенами, підриваючи силу народу й країни.  

Полум’яне слово автора твору з болем розповідає про поразку Ігоревого війська, що призвела до набігів сусідніх кочових племен на ослаблені слов’янські землі.

Змальовуючи образи князя Ігоря та руських воїнів, автор насамперед показує їхню відвагу та відданість рідному краю. Ці хоробрі, благородні вояки найбільше цінують честь і люблять рідну землю.  

На противагу гордому, честолюбному князю Ігорю зображено образ князя Святослава, мудрого правителя, що прагне об’єднати руські землі, припинити чвари і зміцнити державу.  

Окремо виділяється образ Руської землі, яка для автора є і народом, і державою, і природою. Вона, як жива істота, страждає від нападів кочовників та суперечок між своїми дітьми.

Объяснение: