1.Временами Сашке хотелось перестать делать то, что называется жизнью. И так как Сашка обладал непокорной и смелой душой, то он не мог спокойно отнестись ко злу и мстил жизни.
2.Для этой цели он бил товарищей, грубил начальству, рвал учебники и целый день лгал то учителям, то матери, не лгал он только одному отцу. Когда в драке ему расшибали нос, он нарочно расковыривал его еще больше и орал без слез, но так громко, что все испытывали неприятное ощущение, морщились и затыкали уши.
3.Мать его постоянно била, а когда его выгнали из гимназии мать перестала совсем кормить его, и только отец прятал для него хлеб и картошку. Отец был тихий и боялся своей жены.Сашка понимал это и презирал отца за слабость и ложь, но жалел.
4. Чем больше она пила, тем больше она била и издевалась над ним и отцом. "..она жаловалась, что нет у нее на свете таких врагов, как муж и сын: оба гордецы и статистики."
5. Нет, он также был невежливый, задиристый. "Волчонок взвел пружину и, прицелившись в нос ничего не подозревавшего
Коли, дернул собачку. Пробка ударилась по носу и отскочила" "Но Сашка не поклонился ни ей, ни лысому господину."
6.Сашка был угрюм и печален - что-то нехорошее творилось в его маленьком изъязвленном сердце. Елка ослепляла его своей красотой и крикливым, наглым блеском бесчисленных свечей, но она была чуждой ему, враждебной, как и столпившиеся вокруг нее чистенькие, красивые дети, и ему хотелось толкнуть ее так, чтобы
она повалилась на эти светлые головки.
7.Его прозрачные стрекозиные крылышки трепетали от падавшего на них света, и весь он казался живым и готовым улететь. Розовые ручки с изящно сделанными пальцами протягивались кверху, и за ними тянулась головка с такими же волосами, как у Коли. Но было в ней другое, чего лишено было лицо Коли и все другие лица и
вещи. Лицо ангелочка не блистало радостью, не туманилось печалью, но лежала, на нем печать иного чувства, не передаваемого словами, неопределяемого мыслью и доступного для понимания лишь такому же чувству.
8.Он стал для него чем-то необыкновенным, дарящим настоящее человеческое счастье"- Милый... милый ангелочек! - А-ах! - вырвался продолжительный, замирающий вздох из груди Сашки, и на глазах его сверкнули две маленькие слезинки и остановились там,
непривычные к свету "
Объяснение:
михайло лермонтов народився 3 (15) жовтня 1814 року в сім’ї офіцера, виховувався бабусею, так як рано втратив матір. майже все своє дитинство лермонтов провів у неї в садибі в тархани. саме бабуся надала найкращу початкову освіту лермонтову. 1 вересня 1828 року лермонтова зарахували півпансіонером до московського університетського благородного пансіону, одного з найкращих навчальних закладів росії. він отримує гуманітарну освіту, яку доповнює самостійним читанням, пише перші вірші. восени 1830 р. м. ю. лермонтов вступає до московського університету на етично-політичне відділення. незадоволення навчанням призвело до того, що лермонтов залишив університет у 1832 р. після навчання в університеті він два роки провів у школі гвардійських підпрапорщиків петербурга. у 1834 році почав служити у гусарському полку в царському селі. популярність до поета приходить разом з виходом вірша «смерть поета» (1837), присвяченого смерті олександра пушкіна. за цей твір лермонтов був заарештований і відправлений на заслання. завдяки старанням бабусі і наближеного до імператора василя жуковського покарання вдалося трохи пом’якшити. dovidka.biz.ua по дорозі на кавказ лермонтов на місяць зупиняється в москві. тоді ж було написано твір лермонтова «бородіно» (1837) до річниці битви. під час кавказького заслання творчість лермонтова тільки розквітає, він починає займатися живописом. завдяки клопотанням бабусі повертається до петербурга, відновлюється на службі. до початку 1839 р. лермонтов зближується з редакцією «вітчизняних записок» за дуель з сином французького посла е. барантом поет знову відправлений на заслання на кавказ (1840), де бере участь у військових діях. у п’ятигорську, повертаючись з другого заслання, лермонтова зустрів старого товариша мартинова. той, образившись на злий жарт поета, викликає лермонтова на дуель. 15 (27) липня 1841 на цій дуелі у 26 років лермонтов загинув.
