Що завадило Федоров матюшкіна роботи на зустріч ліцеїстів​

Образи Хіггінса і Пікерінга у п'єсі Б. Шоу "Пігмаліон"

П'єса "Пігмаліон" — це красива історія, в основі якої — міф про Пігмаліона. Головні герої цієї п'єси — це професор англійської фонетики Генрі Хіггінс та знавець індійських діалектів полковник Пікерінг. Вони дуже різні за характером і зовнішністю. Професор Хіггінс — це чоловік років п'ятдесяти, з сивим волоссям і зі зморшками на обличчі, невеликого зросту. А полковник Пікерінг — років шістдесяти, низького зросту, товстий, обличчя немов пожоване від старості, їхні характери можна визначити під час роботи професора, що проводив експеримент над дівчиною Елізою, вуличною квіткаркою. Хіггінс був постійно чимось невдоволений, розлючений і здавався, на перший погляд, невихованим. Спочатку він ставився до Елізи гірше, ніж до служниці. Але поруч завжди був полковник Пікерінг, який намагався заспокоїти Хіггінса.

Пікерінг виглядав благороднішим, ніж професор Хіггінс, бо той своєю нестримною поведінкою викликав відразу у своєї учениці Елізи. А Пікерінг веде себе виховано, спокійно, не звертає уваги на деякі "випади" Елізи. Закінчення роботи професора виявилося несподіванкою навіть для нього самого. Характери Хіггінса і Пікерінга можна також простежити під час великосвітського рауту. Тут вони в чомусь схожі: їхні жести, манери, вишукана мова, вміння показати себе з кращого боку. Та інтерес до дівчини у професора зникає, бо парі він виграв: дикунка тримала себе і говорила як справжня герцогиня. Що тепер з нею буде? Адже вона змінилася. Хіггінсу байдуже, він лише радіє, що виграв парі.

Незважаючи на деякі негативні риси, я поважаю і професора Хіггінса, і полковника Пікерінга як високоосвічених людей. На мою думку, освіта завжди потрібна людині. Бо якщо ти невихований, не вмієш ввічливо розмовляти, говорити правильно і добре ставитися до інших, — ти ніхто. У наш час освіта — це головне, незалежно від того, багата ти людина чи бідна.

Робинзон  Крузо — легкомысленный, сумасбродный юноша из почтенной буржуазной семьи, который, не послу­шавшись советов родителей, отговаривавших его от мысли стать мореплавателем, отправляется в плава­ние. Ему много довелось испытать, но постепенно трудности формируют его характер, учат мудрости. Робинзон после кораблекрушения попадает на нео­битаемый остров и проводит там 28 лет, 2 месяца и 19 дней. Герой Дефо оказывается изолированным от прочих людей, очутившись на необитаемом остро­ве, он имеет при себе только нож, трубку и жестян­ку с табаком. Вскоре он с затонувшего ко­рабля вещи, которые ему выжить. Таким образом Дефо изолирует героя не от цивилизации, а от общественных отношений. Робинзон Крузо трудится, размы­шляет и постепенно делает свою жизнь не только сносной, но и прекрасной. Автор подробно останав­ливается на всех достижениях Робинзона Крузо: как он поставил себе палатку из парусины и как обнес частоколом свое жилище; как он охотился на диких коз и как впоследствии решил их приручить, построил для них загон, научился их доить и делать из молока масло и сыр; как он обнаружил несколько зерен яч­меня и риса и какого труда стоило вскопать поле де­ревянной лопатой, как ему пришлось защищать свой урожай от коз и птиц, как погиб один посев из-за наступления засухи и как он начал наблюдать за сменой сухих и дождливых сезонов, чтобы сеять в нужное время; как учился делать глиняную посуду и обжигать ее; как мастерил себе одежду из козьих шкур, как сушил и запасал дикий виноград, как пой­мал попугая, приручил его и научил говорить, как пытался строить лодку, чтобы плавать по морю, и что из этого вышло. Труд Робинзона Крузо суров и каждодне­вен. Он, с детства обладавший многими хозяйствен­ными навыками, еще большему учится на острове. Дефо был одним из первых из просветителей, кто стал писать о роли труда в истории человечества. Робинзон Крузо во всем руководствуется здравым смыслом, умеет примириться со своим положением, не впа­дать в отчаяние, действовать, рассчитывая только на себя. Увидев, что он выжить в одиночку на необитаемом острове, Робинзон Крузо успокаивается, начинает размышлять о своей прежней жизни, читать Биб­лию с корабля, составляет на манер бух­галтерской приходно-расходной книги книгу добра и зла, где расписывает плюсы и минусы своего про­живания на острове.