У вірші зображений конкретний пейзаж середньої смуги Росії. Поет відчуває приплив творчих сил: "І думки в голові хвилюються в відвазі, і рими легкі назустріч їм біжать". У вірші дається образне порівняння творчого процесу з дрімаючі, нерухомим кораблем, який раптом ожив і готується до плавання:
... - І вітрила надулися, вітру повні;
Громада рушила і розсікає хвилі.
Пливе. Куди ж нам
Ліричний герой проводить думку про те, що поетичне натхнення непідвладне людині та її розуму, воно приходить само собою, джерело його - невідома сила.
