У серпні 1943 року вся сотня, яка перебувала на горі Магурі, де пройшла військове навчання. На той час командирами «Сіроманців» були: сотенний Карпенко Дмитро — «Яструб», сотенний військовик «Коц», сотенний начальник штабу «Джулик», булавний «Ворон», бунчужний «Красний», сотенні чотові «Льонський», «Окунь».
У жовтні 1943 року сотня «Сіроманців» була скерована на північно-західні терени Галичини для боротьби з польськими загонами АК. Перший бій з німцями відбувся восени, біля села Болехів у 1943 році.
Для зимівлі на пару місяців у 1943-44 роках відділ зупинився на Рогатинщині, недалеко сіл Дичок, Яглуша, Мелни та Виспи. Табір розташувався на безліссі, яке називалося «Золота поляна». У другій половині вересня 1944 року згідно ухвали керівництва УПА, сотня «Сіроманців» реформувалася в курінь під назвою «Верховинці», а сотенний «Яструб» перебирав псевдо «Лютий». Він ставав курінним, а до куреня увійшли сотні; «Сіроманці», «Бурлаки», «Полтавці».
Начальник штабу «Джулик» отримав псевдо «Зеник», а сам курінь «Верховинців» увійшов до складу Воєнної округи «Лисоня» В той час курінний «Лютий» в Стратинському лісі зустрічався з курінним «Різуном» — Василь Андрусяк.
Далі ранньою весною був вимарш, черговий бій з німцями в районі містечка Нових Стрілищ[2]. Наступний перехід «Сіроманці» подолали до Радехівщини, Сокальщини (села Яструбині), дальше Белз і Равщина та інші села, що межували з лінією Керзона. В цих місцях зустрілося два легендарних командири куренів Української Повстанської Армії -«Яструб» та «Ем».Ця дружба незабаром проявилася у спільних боях із німцями.
Наприкінці вересня 1944 року почалися холодні дощі і тоді зустрілися дві бойові сили на Перемишлянщині, біля монастиря Унівська лавра. З боку УПА бій прийняв курінь «Сіроманців» та сотня «Коса», совети застосували важку зброю, включно з танками та розвідувальними літаками. У цьому бою, „Сіроманці" відбили 22 атаки бриґади, бо кожного разу розстрільна наступаючих большевиків заломлювалась і большевики кидались до втечі, як тільки починали грати повстанські кулемети[3]. Після дводенної масакри ( 30 вересня - 1 жовтня) відділ УПА щасливо відійшов, але на полі бою залишилося з обидвох сторін багато вояків.
"Всі були голодні і вимучені цілоденним боєм. Бракувало також амуніції.В лісі настала така пітьма, яка буває в похмурі осінні ночі, а бойові підрозділи все ще знаходяться на своїх денних становищах", — згадує Б. Допіра. "І ось, нарешті, довгоочікуваний наказ: "Тихо залишати становища, тримати зв'язок між чотами і відходити яром праворуч". Ходити тихо в темному лісі нас, звичайно, навчили обставини життя, але пройти усією сотнею та перед носом у ворога — справа не легка".[4]
Про бій біля села Унів згадано у передріздвяному привітанні Головного командування УПА Романа Шухевича, нарівні з Гурбами[5].
28 квітня 1945 року сотня була розчленована на чоти й у такому складі пробула ціле літо.
ответ:
объяснение:
барышня-крестьянка
1.распри берестова и муромского
2. приезд алексея берестова
3. перевоплощение лизы в крестьянку акулину
4. встречи лизы и алексея
5. берестовы в гостях у моромских
6. обман раскрыт
7. все счастливы
метель
1. влюбленность
2. тайное решение венчаться
3. кучер
4. церковь
5. метель
6. опоздание
7. венчание с другим
8. болезнь маши
9. отъезд владимира
10. знакомство с бурминым
11. тайна венчания
12. счастливая жизнь
гробовщик
1. переезд
2. чаепитие
3. наследники богатой трюхиной
4. гость
5. приглашение на юбилеей
6. беседа за чаем
7. праздничное застолье
8. обида
9. страшный сон и похоронные хлопоты
10. утро
станционный смотритель
1. вступление.
2. дождь
3. обстановка в доме смотрителя
4. знакомство дуни с офицером
5. болезнь минского
6. исчезновение дуни
7. поиски дочери
8. новая дуня
9. обморок дочери
10. смерть самсона
11. добрая барыня
выстрел
1. гарнизонная скука
2. знакомство с сильвио
3. карточная игра
4. конфликт
5. отказ от дуэли
6. прощальный обед
7. пощечина
8. дуэль
9. отказ сильвио стрелять
10. мечта о мщении
11. граф и графиня
12. страх и смятение графа
13. простреленная картина
14. гибель сильвио
