Давні греки вважали, що світ утворився з

Доки будемо жити в громадськім порядку — доти ніяка ворожа сила не переможе нас». ці слова сказав головний герой повісті івана франка «захар беркут». він давно переконався, що людина сама, без громади, слабка і безпорадна. нічого людина сама не вдіє. тому ці слова звучать заповітом нащадкам.

читаючи твір і. франка, кожний захоплюється тухольцями, їх непереможним духом, вірністю, патріотизмом. проблема патріотизму була, є і завжди буде актуальною. і захист вітчизни — це священний обов'язок кожного громадянина.

в образі захара втілені мудрість, мрії і прагнення цілого народу. думаю, цією повістю і. франко хотів сказати, що загарбник, який би численний він не був, буде знищений. автор закликає свій народ до єдності й утверджує думку: народ непереможний доти, доки він згуртований. ця повість учить любити свій народ, свою країну, яка зазнала стільки незгод у минулому, вірно їй служити, цінувати єдність і згуртованість.

я вважаю що, автор вчить нас бути гідними нащадками славного патріота і волелюбця захара беркута.

загадка характера хлестакова в том, что этот персонаж безволен и не имеет никаких устремлений. он совершенно серый, ничем не примечательный человек. хлестаков совершенно пассивен, от него нет никаких проявлений, за его реальную личность невозможно зацепиться, потому что фактически она отсутствует. но недаром говорится, что свято место пусто не бывает. пустота хлестакова послушно заполняется тем содержанием, которое ему приписывают. чиновники накручивают фантастические образы, и все эти образы отражаются от поверхностности хлестакова.