Риса, яка HE є новаторською в поемі В. Вітмена «Пісня про себе»,
це​

Объяснение: і раптом я відчув що страшенно втомлений, ще більше, ніж у спортзалі. М’язи не

напиналися струнами — було так, ніби я цілісінький день проле-

жав на сонці; схотілося пити, і я вже не знав, що краще,— виграти

бій і поїхати до Харкова чи подивитися, як Лілі Теслюк танцює на

великій театральній сцені.

Звичайно, Лілі тепер образиться. Весь клас прийшов, один

Славко Беркута не з’явився, мовби йому нецікаво.

Бігти за ними тепер уже зовсім не було сенсу, надто далеко вони

відійшли, та ще й Юлько там, буде потім щось говорити...

КАРУСЕЛЬ" Весь рассказ.

Вот, братцы мои, придется нам некоторое время обождать с бесплатностью.
Нельзя сейчас.
Скажем, бесплатно все. А мы никакой меры не знаем. Думаем, ежели бесплатно,
так и при, ребята, всем скопом.
Как однажды на первомайских праздниках поставили карусель на пощади.
Ну, народ повалил, конечно. А тут парень какой-то случился.
Из деревни, видимо.
— Чего, — спрашивает парень, — бесплатно крутит?
— Бесплатно!
Сел этот парень на карусель, на деревянную лошадь, и до тех пор крутился,
покуда не помертвел весь.
Сняли его с карусели, положили на землю — ничего, отдышался, пришел
в себя.
— Чего, — говорит, — крутит еще?
— Крутит…
— Ну, — говорит, — я еще разочек… Бесплатно, все-таки.
Через пять минут снова его сняли с лошади.
Снова положили на землю.
Рвало его, как из ведра.
Так вот, братишки, обождать требуется.
Источник: М. Зощенко