Твір на тему Наталка-дівчина з народу

«життя не має ціни, а воля дорожча за життя». ці слова — не просто відо­браження народної мудрості, а істина, вистраждана десятками поколінь. ми, сучасні люди, іноді не можемо зрозуміти до кінця значення таких, зда­валося б, простих речей, як воля, право самостійно приймати рішення. маючи здоровий глузд, не можна зрозуміти, як одна людина може продати іншу, обмі­няти її на якусь річ, заборонити одружуватися чи, навпаки, силоміць одружи­ти, позбавити життя. і все це абсолютно безкарно. більше того — це законно. і страшно навіть подумати, що люди так жили протягом кількох століть. більшість із них примирились зі своїм ганебним становищем, але були й та­кі, які вище за все цінували людську гідність. а чи можна було зберегти її, якщо не маєш волі? однозначну відповідь на це питання дали герої твору михайла коцюбин­ського «дорогою ціною». остап і соломія є уособленням образу непримирен­ного борця за волю, який заради досягнення мети готовий заплатити найвищу ціну — життя. на початку повісті автор зображує остапа молодим парубком. але, незважа­ючи на юні літа, він був справжнім чоловіком. герой любив свою землю: «кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все це було йому знайоме, промовля­ло до його». і жив би остап на цій землі, обробляв, плекав її, матір-годувальницю, якби не панщина. вихований на дідових розповідях про козацьку вольницю, він не міг терпіти панського свавілля, вся душа його бунтувала проти наруги над людьми. пан по­збавив остапа коханої жінки, віддавши її заміж за нелюба, знущається з його діда. та погнала хлопця з рідної землі погроза пана віддати в рекрути, з живого шкуру зідрати. не бажаючи залишитися в панському господарстві німою худобою, остап за­лишає рідну домівку, хоча душа його болить і за дідом, і за соломією. чи міг він тоді вночі, коли прощався з коханою, передбачати, що незабаром і вона вирушить у далеку путь на пошуки волі? звичайно, ні, тому таким великим було йо­го здивування і радість у момент зустрічі. наші герої розуміли, що шлях до волі буде тернистим, але заради досягнен­ня своєї мети вони ладні були пройти крізь пекло. так і трапилось. коли позаду лишились глибокі води дунаю, які відділяли остапа і соломію від омріяної свободи, сліпа куля, випущена навмання коза­ком, стала на перешкоді. весь тягар у пошуках порятунку ліг на плечі жінки. але й хлопець на межі людських сил боровся з обставинами, тому що воля була так близько, а бажання жити таким великим. мужність остапа, його жага до волі вражає. здається, що навіть голодний вовк не роздер поранену людину не тому, що злякався води, а тому, що зрозумів її почуття, бо і сам був сином волі. доля зглянулась над героями, не дала їм загинути у плавнях, як подарунок по­слала циганську родину. та цей дарунок виявився «троянським конем». за розбій турецькі жовніри разом з циганами схопили й остапа. в одну мить воля, шлях до якої був таким довгим і кривавим, перетворилася на примару. та соломія не дає розпачеві перемогти себе, вона шукає спосіб порятунку коханого. все ж обстави­ни виявилися сильнішими за бажання свободи і кохання. води дунаю поглинули соломію і разом з нею надію остапа на вільне, щасливе життя. доживав свого віку остап переможений, але не скорений, наодинці, але не са­мотній, бо вірним його супутником і співрозмовником був вільний вітер. і мав герой єдине бажання — «злучитися» зі своєю половиною, яка чекала його на дні дунаю. а вітер і досі нас закликає любити життя, цінувати волю, берегти рідну землю, бо за все це, як колись, так і тепер, платять дорогою ціною.

1860 г.17 (29) января в г. Таганроге в семье купца 3-й гильдии Павла Георгиевича Чехова и его жены Евгении Яковлевны родился Антон Павлович Чехов.1869–1879 гг.Учеба в Таганрогской гимназии.1879 г.Сентябрь. Переезд в Москву.1879–1884 гг.Учеба в Московском университете на медицинском факультете.1880 г.Первый рассказ «Письмо к ученому соседу».1882 г.Рассказы «Скверная история», «Ярмарка», «Барыня», «Цветы запоздалые».1883 г.Рассказы «Толстый и тонкий», «В бане», «Смерть чиновника», «Дочь Альбиона».1884 г.Рассказы «Хамелеон», «Хирургия», «Брожение умов», «Экзамен на чин».1885 г.Рассказы «Горе», «Злоумышленник», «Унтер Пришибеев», «Лошадиная фамилия», «Пересолил», «Мелюзга», «Кухарка женится».1886 г.Рассказы «Тоска», «Роман с контрабасом», «Ванька», «Тяжелые люди». Водевиль «О вреде табака».1887 г.Сборник «В сумерках» (присуждена Пушкинская премия). Рассказы «Беззащитное существо», «Каштанка», «Выигрышный билет». Комедия «Иванов».1888 г.Рассказ «Спать хочется». Повести «Степь», «Огни». Водевили «Медведь», «Предложение». Комедия «Леший» (первоначальный вариант «Дяди Вани»).1889 г.Рассказы «Учитель словесности» (1889–94 гг.), «Припадок», «Княгиня». Повесть «Скучная история». Водевиль «Трагик поневоле».1890 г.Апрель-декабрь. Поездка на остров Сахалин. Водевиль «Свадьба».1891 г.Повесть «Дуэль».1892 г.Рассказы «Попрыгунья», «В ссылке». Водевиль «Юбилей». Повесть «Палата № 6».1892–1898 гг.Покупка имения Мелихово в Подмосковье.1893 г.Рассказ «Володя большой и Володя маленький». Повесть «Рассказ неизвестного человека».1894 г.Рассказы «Студент», «Скрипка Ротшильда», «Рассказ старика садовника», «В усадьбе», «Черный монах».1895 г.Рассказы «Белолобый», «Ариадна», «Анна на шее». Книга «Остров Сахалин». Повесть «Три года».1896 г.Рассказ «Дом с мезонином». Повесть «Моя жизнь». Пьесы «Дядя Ваня», «Чайка».1897 г.Рассказы «В родном углу», «Печенег». Повесть «Мужики».1898 г.Рассказы «Случай из практики», «Ионыч», «Человек в футляре», «О любви», «Крыжовник».1898 г.Переезд в Ялту, строительство дома.1899 г.Рассказы «Душечка», «Дама с собачкой», «По делам службы», «Новая дача».1900 г.Рассказ «На святках». Повесть «В овраге». Избрание академиком по разряду изящной словесности.1901 г.25 мая. Пьеса «Три сестры». Женитьба на актрисе Московского художественного театра О. Л. Книппер.1902 г.Рассказ «Архиерей». Отказ от звания академика (вместе с В. Г. Короленко) в связи с неизбранием в Академию М. Горького.1903 г.Рассказ «Невеста». Пьеса «Вишневый сад».1904 г.17 января. Премьера «Вишневого сада» в Художественном театре.1904 г.Май-июль. Возвращение из Ялты в Москву. Поездка для лечения на курорт Баденвейлер в Германии. 2 июля — скончался в Баденвейлере.1904 г.9 июля. Похоронен на Новодевичьем кладбище в Москве