Рід літератури: ліро-епос.
Вид лірики: патріотична (громадянська)
Жанр: поема-послання.
Тема: зображення морального обов’язку свідомого громадянина перед власним народом; показ змодельованого образу національної еліти, визначення її політичних та морально-етичних орієнтирів.
Ідея: засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, пристрасне заперечення національного і соціального гноблення народів.
Композиція: композиційно послання оформлене суцільним ліричним монологом, художній прийом діалогізації надає драматизму та емоційної напруженості деяким рядкам твору. Поет зіставляє сучасне з минулим, заглядаючи і в майбутнє. Хоча твір поданий суцільним текстом, за змістом поеми композиційно вирізняються п’ять частин, у кожній з яких ліричний сюжет збагачується новою темою.
писатель Куприн Александр Иванович писал именно о такой любви – самоотверженной и бескорыстной. Любовь, по мнению писателя, это не мимолётное мгновение, а чувство, которое овладевает человеком на всю жизнь. Без которого невозможно дышать, жить.
В рассказе Куприна «Гранатовый браслет» показана именно такая любовь. Главный герой Желтков любит, и от этого чувства он счастлив. Даже не взирая на то, что объект его любви – Вера Николаевна не питает к нему взаимных чувств. Он просто отдался этому прекрасному чувству, не ожидая совершенно ничего взамен. Забытый Верой платок, её присутствие рядом – ему и этого было достаточно. Ну и, конечно, большую роль для него играли письма.
Желтков стоит выше всех остальных персонажей «Гранатового браслета». Никто из них не знает, что такое настоящее любовь, а он её испытывает каждой частичкой своего тела каждую секунду жизни. А другие герои рассказа Куприна только смеются над ним, читают его письма.
