Для людини природно цінувати життя, боятися смерті та болю. Тому самопожертва, тобто коли людина свідомо віддає своє власне життя заради когось іншого - це, безумовно, подвиг, на який здатна не кожна людина. Тому мені здається, що було б краще, якби людям взагалі ніколи не треба було б жертвувати собою. Самопожертви, на мій погляд, вимагають по-справжньому екстремальні умови: люди найчастіше жертвують собою заради інших під час війни, терактів, катастроф, тощо.
Одного разу я прочитав цікаву історію, що може служити дуже яскравим прикладом здатності людини до самопожертви. Цю історію записав лікар "Швидкої до ", тобто людина, яка багато чого у житті бачила, але навіть цей лікар був дуже вражений.
До лікарні привезли маленьку дівчинку, якій було потрібно перелити кров, і негайно, але крові потрібної групи не було. Кров тата та мами дівчинки не підходила, але був ще й маленький братик років шести, у якого була кров саме потрібної групи. Хлопчику сказали, що для того, щоб його сестричка вижила, їй треба віддати кров. Хлопчик погодився, сказав батькам, що він їх дуже любить, та й зайшов до кабінета. Після переливання дівчинці стало краще, а хлопчик підійшов до лікаря і спитав: "А коли я помру?". І тут лікар зрозумів, що малий був впевнений, що помре після того, як віддасть свою кров сестричці. Він вважав саме так - але все одно пішов на це. Таким чином, звичайний хлопчик виявив справжню здатність до самопожертви.
Объяснение:
Такое подойдет?
