Как его зовут
И какой аниме​

1 б 2б 3в 4а 5а 6в 7б 8а

9 Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць, величних альбатросів, Що люблять пролітати слідами кораблів

Альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що супроводжував кораблі. А на палубі він мав вигляд безпорадного птаха.

На палубу несуть ясних висот владику. І сумлінно тягне він приборкане крило, Що втратило свою колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло

Поступово образ альбатроса переріс у романтичний образ - символ поета і його долі у людському вирі життя.

Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар, мов блискавка в імлі. Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі.

Поет не знаходив розуміння серед людей і тому не міг злетіти думкою.

Композиційна єдність твору досягла за до центрального образу альбатроса, що став образом-символом. Тому і протиставлені тут реальний і символічний план вираження: альбатрос і матроси, поет і юрба. З образом альбатроса пов'язане все піднесене, він у центрі уваги, автор захоплювався ним і висловив йому співчуття .

10 - Декаданс (від франц. decadence — занепад, розклад) — узагальнена назва кризового світосприйняття, що виявилося в літературі, мистецтві, культурі. Песимістичні настрої, характерні для другої половини XIX — початку XX ст., були пов’язані з дефіцитом духовності у прагматичному буржуазному суспільстві та передчуттям соціоісторичних катастроф — революцій, масштабних війн, що спіткали людство на початку XX ст.

11 - “Альбатрос” аналіз Рік написання – 1842 Цикл – “Сплін та ідеал” Тема: Показ людини, яка відрізняється від суспільства. Поет – мішень в суспільстві в яке всі хочуть потрапити Ідея: Поет доносить до читача, як суспільство ставитися до людини (особливої) Художні засоби “Альбатрос” Епітет “крилатий велетень”, великі білі крила, розбитого, немічний, прекрасний Символи у вірші “Альбатрос” Альбатрос, тобто сам поет – це світ прекрасного, добра. Моряки – зло, символ людства, яке пливе на своєму судні у безмежжі всесвіту. Море – сим­волізує життя; корабель, човен – людську долю; грім, гроза, блискавка – життєві негаразди. В «Альбатросі» стверд­жується божественна сила мистецтва, з найбільшою пов­нотою втілена у постаті поета. Автор оспівує душу, що прагне високого ідеалу, краси. У поета, як у альбатроса, “міць велика”, але його намагаються приборкати. Він не може протистояти сусп­ільству, як птиця натовпу матросів. На­товп не розуміє його. І тут зло перемагає добро. Але прекрасне завжди вище за потворне, навіть коли гине. Мистецтво та особистість вищі за натовп. Очевидно, мрії альбатроса залишаться “сумними думками” поета. Надії немає: серед всіх присутніх не виявилося нікого, хто б зупинив дурні розваги або хоча б засудив їх. Таке суспільство ніколи не буде ідеальним, та й не хоче воно прагнути до цього. Чітко простежується схожість долі птиці і долі поета. Це сильний птах з великими крилами, він може підніматися високо і довго триматися в небі. Альбатроса можна назвати мандрівником, який знаходиться у важких і небезпечних мандрах, адже він літає над розбурханим морем. Читаючи поезію Шарля Бодлера, в багатьох віршах відчувається смуток і якась безвихідь, ці почуття часто супроводжували поета в його житті. Він мріяв про світле і прекрасне, але романтична мрія так і залишилася для нього недосяжною.

Вопрос, который вы задали, касается сравнения высказываний и отношения Раскольникова и Свидригайлова, а также общих точек и различий в их характере и взаимоотношениях.

Для начала нужно рассмотреть, что говорит Свидригайлов в своем разговоре и найти фразу, похожую на мысль Раскольникова. Одной из таких фраз является следующая высказанная Свидригайловым: "Если же нас бы не было, то вы и свой бог не изобрели бы" [1, часть 4, глава 6]. Эта фраза прекрасно иллюстрирует своеобразное отношение Свидригайлова к своей собственной значимости и превосходству над другими людьми. Аналогично, во многих своих мыслях и рассуждениях Раскольников выделяет себя среди остальных людей, считая себя особенным и отличающимся от них. Например, в одной из своих размышлений он говорит: "Я не принадлежу ко многим" [2, часть 2, глава 2], что свидетельствует о его уверенности в своей особенной природе и отдаленном отношении к остальным людям.

Теперь, касательно отношения Раскольникова к Свидригайлову, можно сказать, что Раскольников испытывает презрение и отвращение к Свидригайлову. Во многих частях романа можно увидеть, что Раскольников откровенно унижает и оскорбляет Свидригайлова, выставляя его в неблагоприятном свете. Такое отношение Раскольникова основано на моральном и этическом презрении к Свидригайлову за его поступки и характер. Свидригайлов является символом разрушенности и порока в романе, и Раскольников отчетливо осознает это.

Однако, несмотря на отношение отвращения к Свидригайлову, можно выделить некоторые общие точки между ними. Оба героя чувствуют одиночество и изоляцию от общества. Раскольников постоянно чувствует себя отчужденным от мира и окружающих его людей, а Свидригайлов тоже испытывает глубокое одиночество и непонимание. Оба персонажа также переживают сложности в общении с людьми, что может быть связано с их высоким уровнем интеллекта и сложности понимания окружающих.

Однако, ключевым отличием Раскольникова и Свидригайлова является глубокая внутренняя мотивация и светлость души Раскольникова, несмотря на его преступления. Раскольников испытывает сильную внутреннюю борьбу и скорбь из-за своих поступков, что никак не характерно для Свидригайлова. В качестве подтверждения различий в их характерах, можно обратиться к тому факту, что Раскольников стремится к идеалам морали и человечности, претерпевая внутреннее преображение, в то время как Свидригайлов лишен таких стремлений и не испытывает сожаления за свои злодеяния.

Общая точка между Раскольниковым и Свидригайловым заключается в их отношении к своей собственной особенности и уникальности. Оба героя считают себя отличными от остальных и этот факт является одной из ведущих тем романа "Преступление и наказание". Однако, в случае Раскольникова эта особенность связана с его непримиримым стремлением к истине и правде, в то время как в случае Свидригайлова эта особенность проявляется в его жажде власти и контроля над другими людьми.

/* Ссылки:
1. Ф.М. Достоевский. Преступление и наказание. // URL: http://www.rumnovels.lib.ru/dostoewskij/library/r4_3.html#p4_6
2. Ф.М. Достоевский. Преступление и наказание. // URL: http://www.rumnovels.lib.ru/dostoewskij/library/r2_2.html */