Ти знаєш ... Ангели одного разу втомлюються
Від чийсь брехні ... зради і болю ...
Від обіцянок, тих що ти даєш
Стримати яких, у тебе не вистачить волі ...
Від дрібних принижують образ,
Від гірких сліз, що ховають за посмішкою,
Від довгих очікувань у тиші,
Яка терзає страшними тортурами ...
Вони раптом розуміють - НЕ ПОТРІБНІ
Їх той не чекав, до кого їх посилали ...
І крила що злякався, хворі -
Вони в біді марно підставляли ...
МАРНО ВСЕ - як вирок на смерть ...
І склавши крила - Ангел зникає ...
І лише потім, зрозумієш що ти - один ...
Немає більше Ангела Ніхто не прикриває ...
