Объяснение:
В 1969 году в журнале «Юность» была опубликована повесть «…А зори здесь тихие» Бориса Васильева, которая вызвала большой резонанс в читательской среде, став одной из самых популярных книг о Великой Отечественной войне. В 1971 году повесть была инсценирована Юрием Любимовым в московском театре на Таганке. В 1971 году за экранизацию повести взялся классик советского кинематографа Станислав Ростоцкий. Как впоследствии вспоминал режиссёр и бывший фронтовик — фильм был снят в память о медсестре, которая во время войны вынесла его с поля боя и от смерти[1].
Натурные съёмки фильма в деревне Сяргилахта в Пряжинском районе Карелии, в районе Рускеальских водопадов и в павильонах «Мосфильма» в 1972 году[2].
Только актриса Ольга Остроумова успела сняться у Станислава Ростоцкого в известной картине «Доживём до понедельника» и уже была довольно популярна. Для остальных актёров в главной роли картина стала настоящим дебютом на большом экране. Андрей Мартынов, которому на момент съёмок исполнилось только 26 лет, сыграл роль 32-летнего (по книге) старшины Федота Васкова и на экране выглядел намного солиднее своих лет[3].
В съёмках фильма принимали активное участие студенты Петрозаводского государственного университета.
Песню туриста исполнил Владимир Ивашов.
Свою повість «За сестрою» А. Чайковський написав у 1907 році. Цей твір одразу ж здобув популярність у читачів. Події повісті відбуваються у часи середньовіччя, коли татарські і турецькі загарбники руйнували міста і села, забирали в полон і вбивали людей, у часи, коли мужні козацькі воїни виборювали свободу для своїх співвітчизників і рідної землі. Повість «За сестрою» - це не просто твір на історичну тему, це твір про мужність і вірність, про мандри і пригоди.Головний герой повісті «За сестрою» - підліток Павлусь, на долю якого випало багато незвичайних пригод. Хлопчик жив з матір’ю, сестрою Ганнусею і дідусем у невеличкому сел вка. Але трапилося так, що одного дня життя Павлуся перевернулося: хлопець втратив маму та дідуся, а сестру Ганнусю вороги забрали в полон. Щоб її врятувати, йому довелося відправитися в небезпечні далекі мандри.Павлусь бажав довести собі та іншим, що він – гідний нащадок вірних захисників України – запорізьких козаків. Тому хлопчик залишив батька та старшого брата, залишив козаків і відправився визволяти сестру. На шляху до Криму у Павлуся було багато перешкод, але він не здався, адже був славетного козацького роду.Павлуся змушували тяжко працювати, карали, навіть продавали, але всі випробування долі він переніс з гідністю і честю, та ще й іншим допомагав у скруті. Саме таким сміливцям, як Павлусь, частіше усього посміхається вдача. Хлопчик досяг того, до чого так довго прагнув: Девлет-гірей відпустив із неволі сміливого юного козака разом із сестрою. Він навіть дав їм охоронну грамоту, завдяки якій їх не мали права чіпати татари і турки. Хочеться сподіватися, що в майбутньому з Павлуся вийшов гарний козацький ватажок.«Я поклав собі за ціль мого життя, – переповісти в белетристичній формі нашу історію з козацького періоду й тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. До того часу мало хто до того брався», – писав А. Чайковський про свої літературні надбання. Немає ніякого сумніву в тому, що це письменникові вдалося в повній мірі, адже повість «За сестрою» та інші його твори – цікаві та захоплюючі оповіді про славне історичне минуле України. А головна думка, яку утверджував у них А.
Объяснение:
