Спільним для обох персонажів Сервантеса є почуття власної гідності. Ось як про це говорить Санчо: "Я хоч і злидень, але християнин чистокровний і нікому нічого не винний. І я мрію про острів, а інші мріють про дещо гірше, і все від людини залежить, виходить, якщо я людина, то можу стати папою, а не тільки губернатором острова".
