Слово Четырнадцатое: человек ли он? Есть ли у человека что-либо драгоценнее его сердца? Называя кого-то человеком с сердцем, люди почитают его за батыра. Другие качества сердца они себе ясно не представляют. Милосердие, доброта, умение принять чужого за родного брата, желая ему благ, которые бы пожелал себе — все это веление сердца. И любовь — желание сердца. Язык, повинуясь сердцу, не солжет. Только лицемеры о сердце забывают. Те же, кого молва кличет “человеком с сердцем”, часто оказываются людьми не стоящими похвалы. Если у них не в чести учтивость, верность данному обету, отвращение от зла вести за собой заблудших, а не плестись за толпой жалким псом, умение смело постоять за правое дело, когда это трудно, не отступиться от истины, когда это сделать легче легкого, то в груди тех, кого люди почитают за батыров, бьется не обыкновенное, а волчье сердце.
Казах ведь тоже дитя человеческое. Многие из них сходят с пути истины не от недостатка разума, а от того, что не имеют в сердце мужества и стойкости, чтобы принять советы умного и следовать им. Многим из тех, кто уверяет, будто совершил зло по незнанию, я не верю. Есть у них знания, но постыдное безволие и лень заставляют их пренебрегать этими знаниями. Отступившись раз, редко кто находит в себе силы для исправления.
Если человек, предавшись дурным поступкам, безудержному бахвальству, не в силах остановиться и взыскать с себя, не пытается очиститься перед Богом или собственной совестью, как назвать такого джигитом?

Задание:
Выделите в тексте смысловые части и к каждой части составьте по два вопроса, напишите вопросы

Родовід письменника корінням йде в козачий рід.

Так як мама юного Володимира була полькою, по-польськи він почав говорити раніше, ніж українською.

В юності він був виключений з академії з-за своєї причетності до руху народників і на рік засланий в Кронштадт, де перебував під поліцейським наглядом.

Свій перший твір Короленка відіслав для рецензування Салтиковим-Щедріним, але той відповів, що воно «молодо, зелено і недостатньо добре».

Після повернення зі свого короткого заслання він вступив до університету, але через кілька років був виключений і знову засланий, на цей раз — у Вятську губернію. Причина була та ж сама — народницький рух.

Після приходу до влади нового імператора Олександра III, всі засланці повинні були підписати присягу йому на вірність в обмін на помилування. Короленко відмовився це робити, і в результаті був засланий ще далі, в Сибір.

У своїх публікаціях у журналах і газетах він активно захищав простих людей, тим чи іншим чином постраждали від дій представників влади.

Популярність Володимира Короленка принесли твори, написані ним, коли він відбував свій термін у засланні в Якутії.

Одне з найвідоміших його творів, «Діти підземелля», являє собою скорочену версію його ж книги «У дурному суспільстві». Сам Короленко був дуже незадоволений тим, що цензура вирізала з книги багато важливих моментів.

На початку XX століття був призначений почесним академіком Російської академії наук. Проте, коли через два роки Максим Горький був спочатку прийнятий в академію, а потім майже відразу виключений з неї, Короленком на знак протесту склав з себе звання (факти про Максима Горького).

Письменник володів і іншим талантом — він творив дивовижні малюнки олівцем. Сам він, втім, скромно іменував їх «нарисами».

Незважаючи на підтримку революційних ідей, Короленко не схвалював дій більшовиків, здійснені ними після захоплення влади.

У роки Громадянської війни письменник багато займався благодійністю — допомагав організовувати дитячі будинки і притулки, займався збиранням їжі для голодуючих.

В. І. Ленін був незадоволений реакцією Короленка на революцію. Він заявив, що очікував більшого розуміння від людини, якому самому довелося тривалий час піддаватися гонінням.

Знаменитий письменник Іван Бунін говорив, що він може спокійно жити в Росії, поки тут є така людина, як Володимир Короленко.

Ще до революції письменник здійснив подорож по США, в ході якого відкрито критикував царську владу. Після повернення його затримали, допитали і обшукали, але в підсумку відпустили.

Книга «Голодний рік» за авторством Короленка описувала події зими голоду 1891-1892 років в Нижньому Новгороді. На кошти, виручені від її видання і продажу, літератор відкрив безкоштовну їдальню для голодуючих.

Завдяки його активному сприянню у Нижньому Новгороді відкрилося перше в Росії Астрономічне товариство.

Протягом усього життя В. Р. Короленка публікувався в журналах і газетах під приблизно 40 різними псевдонімами.

У нього було четверо дітей, але двоє з них померли ще в дитячому віці.

Антон Павлович Чехов говорив про Короленка, що «я готовий заприсягтися, що це дуже хороша людина».

Так як народжений письменник був у Житомирі, але при цьому у нього були польські коріння, його вважають «своїм» і в Росії, і в Україні, і в Польщі.

Ім’я Володимира Короленка носять більше півтора десятків бібліотек в країнах колишнього Союзу.

Объяснение:

вот держи

У каждого человека есть две родины: малая и большая. Малая — это город, улица, дом, где ты родился. Большая — это государство, страна, гражданином которой ты являешься. А еще есть общая родина всех людей — планета Земля. 

Родину нужно любить и защищать, ведь только благодаря чувству патриотизма человек становится частью своего народа. Сегодня защита родины — это такой же священный долг и обязанность каждого, как и много лет назад. Только теперь враги нашей родины — не интервенты, не агенты мирового империализма, а терроризм, наркомафия, безнравственные политики. В демократическом обществе бороться с ними если не легко, то, по крайней мере, возможно. 

У нашей общей родины — планеты Земля — есть еще более страшный враг. Если окинуть мысленным взором историю XX века (прежде всего, историю технологического развития человечества), то окажется, что в последние несколько десятилетий земляне только тем и занимались, что загрязняли природную среду, разрушали озоновый слой, накапливали тысячи тонн ядерных отходов и миллионы тонн мусора. Конечно, это не так. Лучшие умы человечества решали сложнейшие проблемы, чтобы облегчить жизнь каждого из нас. Вот только побочные следствия прогресса оказались слишком тяжелыми. Каждый человек, пользующийся достижениями прогресса, оказывается невольным врагом Земли. Выход здесь только один: стараться всемерно беречь окружающую среду. Брошенный в урну, а не на асфальт пакетик из-под чипсов иногда значит для защиты природы больше, чем участие в многолюдном и шумном митинге зеленых... 

Но все же понятие «родина» связано прежде всего с социальным бытием человека. Когда я задумываюсь над тем, что же для лично меня значит родина, то прихожу к выводу: это сложное понятие связано с семьей. В семье есть разные поколения. Молодые могут перенимать опыт старших, а старшие — учиться у молодых свежести восприятия жизни. И нашу большую страну я хотел бы видеть в образе большой семьи, где есть только родные люди — братья и сестры, родители и дети. Где нет обиженных, угнетенных, где не голодают дети и не рвутся бомбы. Где все следуют идеалам свободы и демократии, а слово «беззаконие» стало устаревшим. 

Хочется верить, что все хорошее, происходящее на моей родине, будет иметь достойное продолжение, а все плохое исчезнет само собой. Тогда при словах «родина», «отчизна» каждый гражданин нашей страны будет чувствовать самую настоящую гордость. 

У моей многонациональной родины нет любимчиков и постылых. Человек любого вероисповедания, любого цвета кожи здесь принят как добрый друг и желанный гость. И это еще один повод гордиться родной страной. Нам не нужно бороться против расизма, антисемитизма, религиозной нетерпимости, ведь у нас в стране эти явления невозможны. Хочется верить, что в будущем ничего не изменится. 

О родной стране можно говорить бесконечно, но если кто-то попросит в трех словах объяснить, что значит для меня родина, то я, наверное, отвечу: «Вера, надежда, любовь»