ответ:
нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика сашка з вовком. зі справжнім вовком сіроманцем.
автор любить природу. у творі він точно передає образи усіх героїв. можливо, в образі сашка він описував себе у дитинстві. коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.
хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з чепіжним, почалося справжнє полювання на сіроманця. тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. мені те, що в творі сашко не боїться чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. він також співчуває сліпому сіроманцю. навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
мене вразила відданість сіроманця, адже він сам повернувся до сашка, їхня чудова та незвичайна дружба.
объяснение:
ответ:
объяснение:
застывшая красота» осени недолговечна, потому что вместе с теплом уходят и краски жизни. облетевшие листья деревьев, улетающие на юг стаи птиц, белесый и враждебный туман по утрам – все эти характерные черты приближающейся зимы умеет подметить бунин и переносит их в свои произведения. он мысленно прощается с лесом, в котором уже «морозный светится », и просит у него прощения за то, что невозможно повернуть время вспять и вернуть те теплые, солнечные деньки, которые будут согревать поэта холодной зимой в его воспоминаниях.
