Н.В. Гоголя «Тарас Бульба» (из речи Тараса о товариществе) со слов ""Нет уз святее товарищества..." до слов ""Нет, так любить никто не может!"

Ой люлі, люлі, моя дитино,
Вдень і вночі.
Підеш, мій сину, по Україні,
Нас кленучи.
Сину мій, сину, не клени тата,
Не пом'яни.
Мене, прокляту, я твоя мати,
Мене клени.
Мене не стане, не йди між люди,
Іди ти в гай;
Гай не спитає й бачить не буде,
Там і гуляй.
Найдеш у гаї тую калину,
То й пригорнись,
Бо я любила, моя дитино,
її колись.
Як підеш в села, у тії хати,
То не журись.
А як побачиш з дітками матір,
То не дивись. 
Ой люлі, люлі, моя дитино,
Вдень і вночі.
Підеш, мій сину, по Україні,
Нас кленучи.
Сину мій, сину, не клени тата,
Не пом'яни.
Мене, прокляту, я твоя мати,
Мене клени.
Мене не стане, не йди між люди,
Іди ти в гай;
Гай не спитає й бачить не буде,
Там і гуляй.
Найдеш у гаї тую калину,
То й пригорнись,
Бо я любила, моя дитино,
її колись.
Як підеш в села, у тії хати,
То не журись.
А як побачиш з дітками матір,
То не дивись. 
Ой люлі, люлі, моя дитино,
Вдень і вночі.
Підеш, мій сину, по Україні,
Нас кленучи.
Сину мій, сину, не клени тата,
Не пом'яни.
Мене, прокляту, я твоя мати,
Мене клени.
Мене не стане, не йди між люди,
Іди ти в гай;
Гай не спитає й бачить не буде,
Там і гуляй.
Найдеш у гаї тую калину,
То й пригорнись,
Бо я любила, моя дитино,
її колись.
Як підеш в села, у тії хати,
То не журись.
А як побачиш з дітками матір,
То не дивись. 

Мені подобаються вірші Тарса Шевченка тому що вони є важливим чинноком  удосконалення особистості ,а хначить і суспільства 
На мою думку вони показують  якою є людина чистою і чесною гуманою и правдивою .

Это  стихотворение   о том месте, в котором ты был счастлив и которое вспоминаешь с тихим благоговением  . У каждого человека есть такое место на земле, где он проводил свое время беззаботно и радостно , пусть даже очень короткий период. Для Ахматовой таким местом  был Летний сад. Она называет его "единственным", потому что именно с этим садом связаны ее самые светлые воспоминания. Здесь ее молодость, тут она была со своими друзьями ,которых уже нет. Этот сад- живой . Он как старый друг, о котором тебе все известно, черты которого  тебе хорошо знакомы, но который от этого тебе еще ближе и роднее.