Коли вісімнадцятирічний Геракл повернувся до Фів , він застав послів орхоменського царя Ергіна , який вимагав від Фів ганебної щорічної данини. Геракл пішов війною на орхоменців , переміг їх і змусив платити вдвічі більшу данину. У подяку цар Фів Креонт видав за Геракла свою дочку Мегару . Гера , продовжуючи переслідувати Геракла , ни на нього безумство , в припадку якого герой убив своїх дітей і двох дітей Ификла . Прийшовши в себе і очистившись від вбивства , Геракл відповідно до доленосним пророкуванням був змушений піти на службу до Еврисфею та скоїв за його наказом 12 подвигів : Подвиг 1 . Задушив Немейкого лева. Подвиг 2 . Умертвив Лернейскую гідру . Подвиг 3 . Зловив Керинейська лань. Подвиг 4 . Зловив живим Ерімантський вепра , спустошують Аркадію . Подвиг 5 . Винищив Стімфальскіх птахів. Подвиг 6 . Очистив стайні Авгія . Подвиг 7 . Подужав критського бика , що вивергають полум'я . Подвиг 8 . Здолав царя Діомеда , який кидав чужоземців на сьеденіе своїм коням - людожерів . Подвиг 9 . Добув пояс цариці амазонок Іпполіти для Адмету , дочки Еврисфея . Подвиг 10 . Викрав пасшихся на острові Еріта корів Геріона , триголового велетня , що жив на крайньому заході , де Геракл спорудив т.зв. Гераклові Стовпи . До часу цього подвигу приурочується перемога Геракла над Антеєм . Подвиг 11 . Добув золоті яблука Гесперид . Подвиг 12 . Здолав стража Аїда - жахливого пса Кербера .
Пора, мой друг, пора! покоя сердце просит — Летят за днями дни, и каждый час уносит Частичку бытия, а мы с тобой вдвоем Предполагаем жить, и глядь — как раз умрем. На свете счастья нет, но есть покой и воля. Давно завидная мечтается мне доля — Давно, усталый раб, замыслил я побег В обитель дальную трудов и чистых нег.
Первое четверостишие противостоит второму. Первое обращено к другу, к жене, как кажется. Второе – к лирическому герою как поэту и, собственно, лишено обращенности. Даже не знай мы о письмах Пушкина жене по поводу надобности удрать из Петербурга в свою деревню, в Болдино, и по поводу поданного об отставке из камер-юнкеров, мы видим разговорность в первой половине стихотворения. – Эта недоговорённость самого начала. Ничего, собственно, не сказано. Устная речь между близкими людьми предполагает понимание с полуслова. Эта лёгкость, с какой говорят с женщиной. "…каждый час уносит Частичку бытия". Между близкими можно (и нужно) о страшном говорить почти шутливо: "... И глядь - как раз – умрем". А во второй части торжественно. Сентенция. "На свете счастья нет, но есть покой и воля". Анафора "Давно". Архаизм. "Усталый раб". Перифраза на перифразе. "В обитель дальную трудов и чистых нег". Сталкиваются бытовая смерть и литературное бессмертие.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
