Я напевне, почну із розкриття поняття слова «милосердя». Милосердя - готовність до пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Для мене милосердя - це насамперед та якість, який необхідно всім нам і якого зараз дуже не вистачає. Милосердя часто ототожнюють із вірою в Бога, але особисто я вважаю, що це не те саме. Можна допомагати іншим і робити добро й при цьому не вірити в Бога. Можна, навпаки, ходити в церкву тільки тому, що це зараз стало модним, і молитися тільки для того, щоб «забезпечити» собі вічне життя. На жаль, і таке буває. Але з іншого боку, якщо людина щиро вірить у Бога й прагне виконувати всієї його заповіді, він постарається також бути й милосердним. Для мене в милосерді основне - безкорисливість. Наприклад, під час війни сестри милосердя самовіддано доглядали за пораненими, ризикуючи своїм життям, виносили поранених і вбитих з поля бою, і все це зовсім безоплатно. Крім того, вони морально підтримували солдатів, не даючи їм упасти духом, що відіграє величезну роль у їхніх перемогах. Імен більшості з них ми ніколи не довідаємося, але ми завжди будемо вдячні їм за їхню самовіддану працю.
У каждого человека особый склад ума который отличается от других. Есть гуманитарии есть технари. В жизни наступает момент когда приходится задуматься , а кто же я такой? И тогда ты начинаешь прокручивать сюжеты своей жизни и понимать к чему у тебя есть склонности а к чему нет , оказывается что ты не любишь труд и не сильно разбираешься с математикой и сразу появляется осознание что в дальнейшем ты не хочешь этим заниматься. потом подумав осознаёшь что всю осознанную жизнь любил читать и знаешь много классики из литературы, любишь уроки истории и черпаешь знания по этому предмету из дополнительных источников, любишь русский язык и тебе легко даётся написание сочинений. Вот оно! я нашёл чем хочу заниматься. Я гуманитарий и дальнейшую свою судьбу хочу связать с той профессией в которой знаю толк и смогу и поделиться своими знаниями с другими. Я хочу учиться в гуманитарном классе!
