Завдання 1.
-А далеко від у сіх вправлявся в польоті самотній птах
- А для цієї чайки політ був важливішим за їжу
-Джонатан зрозумів, що тільки нудьга, страх і злість скорочують життя чайок
-Салліван сказав, що мета нашого житття - це досягти цієї вершини і передати свої знання іншим
-Чому найважче у світі - це переконати птаха , що він вільний
Завдання 2.
По своєму жанру "Чайка на ім'я Джонатан Ливингстон" тяжіє до двох епічних форм: повісті (за рахунок свого хронікального сюжету) і притчі (короткого алегоричного оповідання, що містить повчання релігійного і морального характеру).Повість-притча відкривається авторським присвяченням: "Істинному Джонатану - Чайці, що живе в кожному з нас". У нім Річард Бах задає основний тон оповідання, спрямований на розкриття головної художньої ідеї твору : спробі переконати читача в тому, що він - вільний. Чайка Джонатан Ливингстон - це кожен з нас : такий, яким міг би стати, якби піднявся над побутом, спрямувався до нових знань і спробував пізнати свою істинну суть, що не підкоряється законам ні простору, ні часу.
Завдання 3.
Чайка
розумна, старанна
шукає, вчить, не здається
Йде до мети не дивлячись ні на що
натхненниця
Завдання 4
Нещодавно я прочитав два всесвітньо відомі твори зарубіжної літератури: «Чайка Джонатан Лiвiнгстон» Річарда Баха. Цей твір вразв мене своєю незвичністю. Я маю на увазі алегоричність оповіді, завдяки чому «Чайка Джонатан Лiвiнгстон» вважаються притчами. — пошук сенсу буття.
Маленький принц є символом людини, що мандрує Всесвітом та шукає прихований сенс речей і власного життя. Чайка Джонатан Лiвiнгстон теж є символом людини, яку не влаштовує її повсякденне життя. Вона мріє про свободу та прагне до самовдосконалення. На відміну від сірої маси, яку у творі уособлює Зграя, Джонатан вважає себе здатним пізнати сенс життя. Він постійно намагається осмислити свій статус у світі та приходить до висновку, що його призначення — пізнання вищої істини та навчання цих знань інших. Кінцевою метою Джонатана й тих, хто досяг його рівня духовного вдосконалення, є втілення ідеї Великої Чайки – всеосяжної ідеї свободи.
На щастя, пошуки сенсу буття головним героєм твору Річарда Баха увінчалися успіхом. Свою думку з цього приводу він сформулював так: «Нарешті стало зрозуміло, навіщо ми живемо: щоб пізнавати, відкривати нове, бути вільними».
Влада золота в повісті Оноре де Бальзака "Гобсек"
Одним з найістотніших моментів усієї творчості видатного французького реаліста Оноре де Бальзака було прагнення відтворити цілісну картину епохи. Майже всі його твори, за задумом письменника, були частинами великої епопеї "Людська комедія", що мала охопити всі можливі явища тогочасного життя. За планом цей епічний цикл мав складатися з трьох розділів: "Етюди про звичаї", твори з якого змальовували життя, побут і звичаї різних в французького суспільства, "Філософські етюди", що мав узагальнювати художні відкриття Бальзака та його уявлення про закономірності життя, і, нарешті, "Аналітичні етюди", у яких письменник намагався сформулювати закони, які керують дійсністю.
У першому розділі ("Етюди про звичаї") Бальзак створив галерею найтиповіших образів його сучасників що мали різний соціальний статус та різні професії. Повість "Гобсек" входить до його складу.
Ім'я центрального персонажу цього твору — лихваря Гобсека — стало прозивним. Проте саме в його образі О. Бальзак не лише змалював типового лихваря, а яскраво відтворив особливий психологічний тип людини, що живе лише однією пристрастю — користолюбством у чистому вигляді. Гроші — ось єдина мета, єдина любов і покликання Гобсека.
У художній літературі чимало образів користолюбців та скнар, але вони не однакові. Скупий лицар О. Пушкіна насправді прагне влади, гроші для нього — лише засіб її досягнення, тож він швидше прихований владолюб, ніж справжній користолюбець. Плюшкін М. Гоголя — дріб'язковий скнара "побутового" типу. Не випадково "плюшкіними" називають часом людей, що не бажають викинути вчорашню газету чи щось подібне: з Гобсеком їх порівнювати не стане ніхто. У цьому образі узагальнено зовсім інші риси приватновласницької психології, доведені до логічного завершення (хоча майже абсурдні з точки зору нормальної людини).
