Религия в Древней Индии, признававшая реинкарнацию

подскажите

1. Який художній засіб вживає М. Рильський у рядках поезії «Осінь-маляр із палітрою пишною…». Осінь-маляр із палітрою пишною… Ніжно сміється до вітру. В. Персоніфікація.  2. Чому Григір Тютюнник дав своєму оповіданню таку назву (як це пов'язано з головним героєм)?. В. Поводився не так, як усі його однолітки.  3. У якому творі хижак урятував людині життя? В. «Сіроманець» М. Вінграновського. 4. Чого навчала Надія Петрівна своїх учнів (твір «Сіроманець»)? А. Оберігати треба і воду, і землю, і звірів.

5. Куди Сашко, герой твору М. Вінграновського, повіз свого друга вовка?  Б. В одеський зоопарк, до ветеринарів. 6. Який висновок можна зробити, прочитавши твір М. Вінграновського «Сіроманець»?  Г. Друзі пізнаються в біді, люди відповідальні за тих, кого приручили. 7. Що називають невеликим прозовим твором про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу?  Б. Оповідання. 8. Установіть відповідність між героями і вчинками, які вони здійснили. 1. Сашко А. Рятує в снігу Сіроманця 2. Олесь Б. Замість горщечка намалював дятла 3. Федько Токайло В. Намагається вилікувати вовка 4. Петро Лях Г. тримає на спині в снігах Андрійка. Д. Пригостив Олеся пир.огом.

9. Який твір, відрізняється ідейно-тематичним змістом від інших? А. "Сіроманець".  10. Як називається герой, що «…вигрібся на берег, плюнув у руки й кинувся на вовка. Сіроманець збив його своїми старими грудьми назад, у воду…» (за твором М. Вінграновського)? А. Василь Чепіжний.

11. Як Вовк віддячив рятувальникам (за твором М. Вінграновського «Сіроманець»)?  В. Врятувавши в лісі хлопчика

12. Запишіть головних і другорядних героїв повісті М. Вінграновського «Сіроманець». Сашко, Сіроманець, мама Сашка, Чепіжний, Андрійко, пілоти, Петро Лях,

РАССКАЗ ЖИТКОВА МОРСКИЕ ИСТОРИИ

В нынешней литературе рассказывающие произведения маленького по величине объема принято называть рассказами. Он считается один из жанров прозы, для которого характерны маленький круг действующих лиц и краткие временные события, которые описывает автор.
В его структурном скелете наиболее четко просматриваются начало, кульминация и развязка. Кульминацией принято считать точку наивысшего напряжения в развитии литературного произведения, часто именно этот сюжет является самым запоминающимся для читающего.
Этот жанр не случайно восходит к фольклору, уже много тысячелетий назад люди досконально собирали различные сказания и былины, передавая таким образом все накопленные знания младшему поколению. С развитием общества эти произведения стали носить не только лишь поучительный, но и авантюрно-развлекательный характер.
В России вплоть до девятнадцатого века не было такого жанра, как рассказ. Вся проза делилась на повести и романы. Именно в том время у авторов появилась надобность выделить небольшие интересные произведения в новый жанр. Большую роль в этом сыграли современные авторы, чьи рассказы до сих пор уважаемы и всеми любимы.