Что такое человечность? Это дружелюбное отношение к окружающим. Это умение понять и почувствовать другого человека. Это готовность оказать каждому, кто в ней нуждается. Это любовь и всепрощение. Человечность – то самое качество, которое делает личность достойной уважения.
Человечные люди наделены редким даром – видеть все самое светлое и прекрасное, отвлекаясь от худшего. Они обладают внутренней свободой, так как умеют справляться с негативными эмоциями. Человечность дает надежду на достойное будущее и обрести спокойствие.
Быть человечным не так уж и просто. Есть профессии, в которых это качество выходит на первый план – это врачи и учителя. Человечность играет огромную роль в семейных и межличностных отношениях. Чем большую гуманность проявляет человек, тем сильнее к нему тянутся люди. А что такое родительская забота, любовь между супругами, как не проявление человечности?
Каждый из нас обладает этим выдающимся качеством, необходимо только развивать его в себе. Нужно проявлять чуткость, внимательность и отзывчивость по отношению к другим людям. Человек – это не просто биологический вид. Это высокое звание, которое еще нужно заслужить.
Подробнее - на -
Соціально-економічні умови розвитку західноєвропейської духовної культури доби Просвітництва. Просвітництво - прогресивна ідейна течія епохи становлення капіталізму, пов'язана з боротьбою проти феодальних порядків. Вона мала такий величезний вплив на всі сфери духовного життя суспільства, що й саму епоху називають епохою Просвітництва.
Хронологічно - це приблизно друга половина XVII-XVIII ст. Період характеризується подальшим зростанням і зміцненням національних держав Європи, докорінними економічними зрушеннями, бурхливим розвитком промисловості та напруженими соціальними конфліктами.
Із становленням у Західній Європі буржуазного суспільства ідеї Просвітництва розвиваються спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше в Німеччині, Італії та в інших країнах.
Характерною рисою Просвітництва було прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, «вічної справедливості», рівності та інших принципів, що, на їх думку, випливають з самої природи, з невід'ємних «природних прав» людини.
Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Вони прагнули розкріпачити розум людей і тим самим сприяли їх політичному розкріпаченню. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. В цьому вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.
