в невеличкому районі на захід від площі вашінгтона вулиці показилися й розбились на вузькі смужки, що називаються прої. ці проїзди утворюють химерні кути й повороти. там одна вулиця перетинає навіть сама себе разів зо два. якомусь художникові пощастило відкрити надзвичайно цінні властивості цієї вулиці. уявімо собі, що збирач боргів з рахунком за фарби, папір та полотно, йдучи цим маршрутом, раптом стрічає самого себе, коли він уже повертається назад, не діставши в оплату жодного цента! отож люди мистецтва незабаром налетіли в старий чудернацький грініч-вілідж упошуках вікон, що виходять на північ, гостроверхих дахів xviii століття, голландських мансард і низької квартирної платні. потім вони притягли туди з шостої авеню кілька олов'яних кухлів та одну-дві жаровні й утворили «колонію».
жанр рубаи был чрезвычайно популярен в восточной , но именно хайям придал ему художественно совершенную форму. древние переписчики произвольно соединяли стихотворения хайяма с четверостишиями других поэтов. так произошла путаница, в результате которой ему было приписано около двух тысяч стихотворений. но только за сотней из них специалисты твердо признали авторство хайяма.
что же позволило ученым отделить хайямовские произведения от рубаи других поэтов? рука мастера, которая превращала каждое четверостишие в изящную поэму, отличавшуюся особым смысловым наполнением и особым художественным исполнением. для рубаи хайяма характерно неповторимое сочетание силы чувств со смелостью мысли, масштабности поставленных философских вопросов с , как бритва, афористичностью поэтического языка. в качестве примера этих свойств хайямовской лирики можно прославленное четверостишие, в котором с почти плакатной меткостью выражений поэт отстаивает ценность человеческого достоинства:
