відповідь:
твори / твори українською / мої враження від "сто тисяч", карпенка карого
мої враження від "сто тисяч", карпенка карого
перегляди: 480
карпенко-карий іван
комедія "сто тисяч" - один з найкращих творів і. карпенка-карого, в якому він змалював суспільні явища, які мали місце в 80- 90-х роках хіх століття. сільські багатії, нещадно використовують наймитів і бідних селян, дуже швидко багатіли. вони скуповували поміщицькі маєтки, відбирали земельні наділи у бідних селян, які траплялися до них в .
головний герой - калитка, основними рисами його характеру є жадібність, скупість, крутійство, лицемірство, деспотизм, невігластво. ці характерні особливості, експлуататорська суть калитки и яскраво виявляються в його мові: "робітники і собаки на подвір'ї повинні бути", "ні світ, ні зоря вже й їж! »; "обіцянку - цяцянка, а дурневі радість"; "кругом, кругом моє", "бери і у свого і в чужого", "бий - і дай"; "гроші всьому голова"; "ой бульбашки! дивіться, щоб не полопалися, а замість вас калитку розіпре грошової ".
карпенко-карий засуджує хижацьку натуру герасима калитки, бичує його гострою зброєю сатир. всі думки і вчинки калитки спрямовані на швидке збагачення, викликають глузливий сміх. він й смешен, і трагичен, і …небезпечний. небезпечний хоча б тим, що й у нашому сучасному світі не вмер. він якось переодягся, замаскувався, змінився або щось у цьому роді… але живе й радується, "купи загрібаючи".
пояснення:
Объяснение:
Замечательный рассказ О чем плачут лошади написан одним из самых талантливых и известных писателей советского периода Федором Александровичем Абрамовым
Главный герой рассказа — деревенский житель, человек с добрым и чутким сердцем. Признаваясь нам в своей любви к лошадям, он не кривит душой и подтверждает свои слова делами: подкармливает колхозных лошадей хлебом, разговаривает с ними, жалеет. Однако нес герой говорит, что «эти добрые и умные животные. . вызывали чувство жалости и непонятной вины перед ними» . Он прекрасно помнил время — свое детство и юность, — когда к лошадям относились совсем иначе, чем сейчас называли кормильцами, холили и ласкали, украшали лентами . Настоящим сокровищем была лошадь для крестьянина, надежным в труде и в отдыхе. Да и во время опасностей войны именно от коня часто зависела жизнь его хозяина Однако на во знакомой лошади о том, действительно ли были когда-то счастливые для них времена, герой рассказа побоялся ответить честно. Он ушел от ответа, струсил, смалодушничал — и тем самым предал не только своего друга, но и свою память, свое детство.
Рассказа Ф. А. Абрамава учит нас не только бережнее и заботливее относится к нашим беззащитным четвероногим братьям, но и быть прямым и честным перед самим собой, уметь признавать свои ошибки и не бояться высказывать благодарность за сделанное тебе добро
