Ця поезія навчає нас бути людяними, адже людина набагато сильніша, ніж беззахисні пташки, і використовувати цю силу необхідно лише з позитивними намірами по відношенню до природи і всього живого.
Спочатку ліричний герой переконує уявного співрозмовника в необхідності захищати беззахисних пташенят, «спокій їх оберігати». Це треба робити обережно, щоб не сполохати їх. Інтонація різко змінюється, коли співрозмовник сумнівається, знаходить причини, аби відмовитися. З’являються питально-окличні речення, які засвідчують обурення ліричного героя.
Поет підказує, наскільки важливо для кожного з нас не чекати й ігати, а діяти. Не обмежуватися співчуттям, не виправдовувати бездіяльність слабкістю та невмінням, а лише вірити в силу добра.
Главные герои рассказа – брат и сестра, Настя и Митраша. Дети остались без родителей. Они – круглые сироты. Другие жители деревни не оставляли их без внимания и всячески старались им, кто чем мог. Но дети научились жить самостоятельно и оказались довольно хозяйственными малыми.
Этот рассказ повествует о их быте и об одном приключении – как они за клюквой ходили. Брат с сестрой решили набрать этой чудесной ягоды побольше. Вот и вспомнили они рассказ отца о месте, где ее видимо-невидимо. Но путь туда лежал через болото. Его можно было и обойти. Вот тут-то и произошла меж детьми ссора, в результате которой Настя пошла в обход, а брат ее пошел прямо по гибельной тропе и чуть было не увяз в болоте.
Источник: Сочинение по рассказу Кладовая солнца Пришвина 6 класс
