Стихотворение "Летний вечер" написанный А.А. Блоком в 1898 году, одно из наилучших произведений писателя. Мы переносимся в рощу где "последние лучи заката лежат на поле сжатой ржи".Но уже постепенно и эти лучи исчезнут. Трава "Дремотой розовой обьята" тоесть ещё пока не поздно, солнце ещё не село, а только розовой дремотой обняла "траву некошенной межи". Но природа уже засыпает "Ни ветерка, ни крика птицы,
над рощей — красный диск луны". И жница, которая с утра до вечера косила траву, прекратила петь свою песню "И замирает песня жницы среди вечерней тишины." В конце нам автор предлашает забыть заботы и печали, которые окружают нас каждый день "Забудь заботы и печали,
умчись без цели на коне". Нам нужно сбросить весь этот тяжёлый вес и сделать так, что бы он нас не нашёл "В туман и в луговые дали,навстречу ночи и луне!"
Блок умел насыщенно описать природу, создать реальную атмосферу, и кто очень устал от всего этогог ненужного веса, просто почитайте его стихотворения.
Супроти вітру довго не пробіжиш і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись в душі вільнім, аніж бути скореним насправжки». З точки зору композиції, логічніше було почати твір якимось вступом, можливо, розповіддю про біографію письменника чи про літературний процес того часу. Але я відразу виніс на початок свого твору тезу, яка не дає мені спокою. Перш ніж ми почали обговорювати цей твір у класі, ми встигли обмінятися враженнями з іншими учнями. Я зі здивуванням дізнався, що більшість з них сприймає новелу про коня Шептала як новелу про життя тварини, тобто буквально, прямолінійно, якщо не сказати — надто буквально. Але мені здалося, що цей твір символічний і зовсім не про тварину в ньому йдеться. Я вважаю, що за образом Шептала стоїть глибока алегорія.
