Н.В.Гоголь «Тарас Бульба» Остап и Андрий. Две жизни, две судьбы

1) Поведение Остапа в бою
2) Поведение Андрия в бою
3) Как выносили пытки? (Как вели себя во время казни?)
4) К кому обращаются Андрий и Остап перед смертью?
5) Отношение Тараса к жизни сыновей
6) Как переданы авторские отношения к смерти героев?

Вывод:
Кто из героев становится предателем? Почему? Как автор относится к герою? Ваша оценка героя.
Кто из братьев становится героем? Почему? Как автор относится к герою? Ваша оценка героя.

Новітні твориНелітературні твориПідручники on-lineПлан урокуТеорія літературиНародна творчістьКазки та легендиДавня літератураУкраїнський етносАудіокнигаВелика ПерерваКонтактиЗарубіжна літератураІнші предметиСочинения на русском

Тот самый из ФорсажаТитановый крест Торетто. Лучшая цена!kulonshop.com.uaФены и плойкиОдин из крупнейших каталогов сравнения цен!e-katalog.com.uaот 210 грнВнимание: акцияЖенская обувь за полцены!lamoda.uaот 260 грн
 
 Українська література підготовка до ЗНО
ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС кінця XIX — початку XX сторіччяМихайло Михайлович Коцюбинський (1864-1913 pp.)

«Тіні забутих предків»

Етнографічна основа повісті

Повертаючись з Капрі, улітку 1911 р. Коцюбинський вирішує здійснити давню мрію — побувати в Карпатах. Відвідини цього краю в 1910 р. не були такими багатими на враження. Для написання твору не вистачало матеріалу. Але природа справила на Коцюбинського велике враження, бо була для нього одухотвореною.

Для зображення найказковішого краю Коцюбинському необхідно було зазирнути в душу людини. Письменника цікавило, звідки в гуцулів фантастичні уявлення про світ.

Характерною особливістю традиційних уявлень і вірувань гуцулів, як і українців взагалі, є синкретичне поєднання християнських релігійних уявлень з язичницькими віруваннями, що існували задовго до поширених вищих релігій, зокрема християнства. Ці уявлення полягають у вірі в наявність душі, духа в кожній речі чи явищі навколишнього світу.

Наші предки вірили, що весь світ, небо, повітря й уся земля населені богами та що вся природа жива, сповнена всякого дива. Уявлення про Бога й чорта є ключовими для християнської релігії і своєрідно відображають моральні норми: добро і зло.

Образи української демонології — це фантастичні істоти, наділені людськими властивостями, які можуть впливати на живу та неживу природу. Найпоширенішими серед них є духи природи (польовик,-водяник, лісовик та ін.), духи оселі (домовик, похат-ник та ін.). Ці образи ілюструють прагнення людини пояснити й упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи.

Під впливом християнства поволі стиралася різниця між чортом, домовиком, водяником, лісовиком, скарбником, але в літературних пам'ятках усе це збереглося якнайкраще. І свідченням тому є глибоке проникнення М. Коцюбинського під час створення повісті «Тіні забутих предків» у психологію, світогляд гуцулів, їхні вірування і звичаї. Саме на багатому етнографічному матеріалі повість набула загальнолюдського, філософського звучання.

Початок твору своєю простотою і оповідним характером нагадує казку, адже з перших рядків повісті з'являється фантастичний елемент (Іванова мати вважала, що під час пологів їй підмінили дитину на бісеня).

Своєрідний дуалізм — визнання двох творчих начал: добра і зла — наклав відбиток на всі уявлення героїв повісті про світ. Коцюбинський вбачав джерела міфологічних уявлень гуцулів не тільки в традиціях, айв особливостях гірської природи. Природні явища стають джерелом народження фантастичних образів.

Так, малому Іванкові привидівся щезник в оточенні цапів, але привид зник, як тільки хлопчик перестав боятися. Отже, для малих Марічки та Іванка світ здавався казкою.

Злиття язичницького і християнського світогляду найвиразніше простежується в накладанні християнських свят на обрядово-ритуальну структуру дохристиянського народного календаря. Іван бачить божественне і в християнському Богові, і в природі. Навіть злий дух чорт постає в творі багатоликим — це й арідник, і щезник, і багато чого іншого. І всіх треба задобрити, щоб не зазнати горя в житті. Так, у повісті змальовано обряд зустрічі Різдва, обряд святкування Святвечора, коли Іван звертається до різних ворожих сил, яких він остерігався все життя, скликав до себе на тайну вечерю всіх чорнокнижників, мольфарів, лісових звірів. Тут суто християнське свято Різдва Христова має у своєму складі ще й елементи, традиційні для язичницьких обрядів. Може, саме в тому виявляється сутність назви «Тіні забутих предків».

«Тарас Бульба» Гоголя – это повесть о героическом нашей родины. В ней Гоголь рассказывает нам о том, как мужественно казаки боролись за свою родину и веру против басурманов. Действие повести разворачивается в Запорожской Сечи – своеобразной казачьей республике, в которой сосредоточилась вся сила Украинского войска. В те времена, о которых повествует нам Гоголь, Тарас был уже в годах. Но когда он был молодым, он не раз возглавлял походы, благодаря чему стал прекрасным полководцем и командиром. Повесть началась тогда, когда двое сыновей Тараса – Остап и Андрей – приехали из академии после учёбы. Хотя старый казак и говорил, что он не уважает науку и знания, Бульба сам очень много знал и, понимая важность учебы, отправил в академию своих отпрысков. Но тем не менее Тарас был больше войном, и желая проверить, насколько возмужали его сыновья, решил шутливо с ними подраться. Такой воинственный характер у бульбы сформировался в результате постоянных битв и походов, в которых проливалось много крови, и для того, чтобы выжить и победить, приходилось стойко сражаться. Во всём Тарас выражал презрение к домашней жизни: в день отъезда на Сечь, он решил спать под открытым небом, никогда не любил жить в домах. Ему больше прельщала жизнь в степи, спать на траве, готовить еду на кострах. Гоголь, описывая светлицу Тараса, характеризует его, как воинственного человека: в доме казака огромное количество трофеев. Фактически, Тарас нажил себе просторный дом, нескольких слуг, и табун лошадей в военных походах. У Тараса с Запорожской Сечью существовала кровная связь: там он провел много лет, там были его друзья, там была его (вторая?) родина. Тарас восхищался обычаями Сечи. Большое удовольствие вызвал у него лежащий на подъезде к Сечи на дороге козак. Тарас даже залюбовался на него. Также Бульба любил шумные гулянки на Сечи, когда все (жители?) пили горилку, и танцевали под народную музыку и песни.