Найди в тексте сыплет черемууха снегом метафору, олицетворения, сравнения, эпитеты ​

Якщо б мене запитали "Чому саме детективи?",я б відповіда так: звичайно, будь-який детектив - це перш за все відхід від реальності. Кращий б забути про власні труднощі і неприємності - зануритися в світ фантазій.Мені подобається розумовий процес, цікаві логіка подій і мотивація людських вчинків. Мені важливо не відволіктися, а розібратися в причинно-наслідкових зв'язках, вникнути в деталі, зрозуміти психологію дійових осіб, особливо якщо сюжет не прямолінійний, а багатошаровий. Це надзвичайно захоплюючий процес. Я віддаю перевагу як фільмам,так і книгам.З дитинства люблю цей жанр, люблю складні ситуації, люблю шукати вихід з них, люблю авантюри, люблю трохи криміналу, в загальному я обожнюю заварухи! Це цікаво на відміну від більшості нудних доль людей. Мені здається, що один відповідь на питання, за що ми любимо детективи - за те, що детективи дають нам можливість легкого отримання інтелектуальної перемоги. Ми разом з детективом або раніше того, хто розслідує загадку, виявляємо відповідь, прориваємося крізь деякі перепони.Можу сказати, що детективи-це приємне читання.

Образы природы — неизменная составляющая рус­ской лирики. Они окрашены любовью и уважением, преклонением перед силой и красотой природы. Имен­но таково стихотворение А. А. Блока «Летний вечер». Перед нами сельский пейзаж: поле ржи и роща. Автор рисует конец летнего дня: солнце садится, природа засыпает. Последние лучи заката Лежат на поле сжатой ржи. Дремотой розовой объята Трава некошеной межи. Всё успокоилось, затихло, замерло. Не слышно «ни ветерка, ни крика птицы…». И только песня жницы звучит вдалеке. Вечерний пейзаж наполнен умиротворением. Он успокаивает душу лирического героя. Чувства челове­ка и жизнь природы находятся в гармонии. Для другого известнейшего поэта XX века — Сер­гея Александровича Есенина — скромная, невзрач­ная русская природа стала символом Родины. Сти­хотворение «Мелколесье. Степь и дали…» изображает сельский пейзаж. Мы видим окружающий мир гла­зами простого человека, крестьянина. Для него в каж­дом незначительном явлении природы таится особая прелесть. И хотя лирический герой называет свой край «чахленькой местностью», а сельскую дорогу «не­приглядной», всё же он любит свою Родину и рад возвращению домой. Наплевать мне на известность И на то, что я поэт. Эту чахленькую местность Не видал я много лет. Слова, характерные для лексики деревенского жителя (бубенцы, сани), приближают читателя к жизни простого человека, а эмоционально-окрашенные слова и фразы («зарыдали разливные бубенцы», «эх вы, сани!», «что за сани!», «прослезиться», «веселиться») придают произведению выразительность, яркость и самобытность. Образы родной природы традиционны в русской поэзии. Лирика XX века органично продолжила по­этическую традицию века предшествующего. Такие стихи полны особой нежности и нередко лёгкой гру­сти. В них переживания человека созвучны жизни окру­жающей его природы.