
Роман "Герой нашого часу", написаний Лермонтовим в 1839-1840 роках, являє собою перший реалістичний прозаїчний соціально-психологічний і філософський добуток у російській літературі. Час написання роману довелося на період реакції, що наступила в країні після розгрому грудневого повстання. Основним завданням Лермонтова було намалювати портрет людини тої епохи, тобто героя свого часу, образ якого складений з пороків усього сучасного авторові покоління
Новаторством Лермонтова стало зображення центральної фігури роману - Печорина - зсередини. Особлива увага приділена внутрішньому миру героя, його душі, тому автор пише в передмові, що "історія душі людської... чи не цікавіше й не корисніше історії цілого народу" . Все різноманіття художніх засобів спрямовано на більше глибоке розкриття образа Печорина. Цю же ціль Лермонтов переслідував, створюючи жіночі образи. Вони відіграють більшу роль у романі: дозволяють більш глибоко розкрити характер Печорина, його внутрішній мир, а також його відношення клюбви.
Когда Аля начала сочинять письмо любимой матушке, но произошла странная ситуация строчные буквы не соединялись, будто поругались между собой.
В этот момент появилась первая буква алфавита «А». «Клякса завладела Азбукой она. Они вошли внутрь книги. Там их встретила вторая буква алфавита – «Б». Она заставила купить их много бубликов, тогда пропустила вперёд. Дальше они увидели знак «?», который не видел вредителя. Садясь на поезд, им пришлось отдать бублики, вместо билета.
Впереди были разобраны рельсы, это всё «кляксы» проделки. Но с детей, взявших книгу для чтения, мы изготовили полоски и шпалы.
Быстрыми темпами поезд доехал до нужной станции. Герои вышли и пошли к сказочному домику, с цветущей геранью и голубого цвета шторами.
В нём звучала песня из слов, начинающихся на звук «Г». Загадав непонятную задачу, хозяйка ничего не сказала.
На пути встал высотный дом, поднявшись на лифте, они очутились на десятом этаже, и их встретила добродушная буква «Д». От неё они узнали о том, что он всё больше сорит буква и поручил задание своим товарищам «описке» и «помарке».
Перед их взором протекала река из чернил. С бубликов они сделали мост и попросили читателя написать палочки, закрепляющие мост.
Чем ближе герои приближались к «Кляксу», тем больше жалоб о нём слышали. Встречая каждую букву, они слушали песни из их звуков. Буквы "З" и "Ж" пропели свою песенку. Букву « Щ» чуть не разобрали на крючки. Бедная последняя буква алфавита попала в плен.
После того, как ребятам удалось прочитать волшебную запись: «Буква «Я» - свободна!», буква «Я» вышла на свободу.
Аля сочинила маме письмо, где поделилась радостью о том, что идёт в первый класс! А вредитель «Клякса» и его друзья сбежали и заглядывают ко всем ученикам в тетради и продолжают вредить.