хіба у всесвіті найкращий твір – не ми? в очах у розуму зіниця й зір – не ми? це коло всесвіту скидається на перстень,а камінь, що горить ясніш од зір, – це миомар хайям
поет – це божий посланець, який наповнює моральним сенсом усе навкруги, освітлює своїм сяйвом серця і, “ як янгол позначає двері тих, хто буде врятований, легким дотиком торкається душі людини, їй усвідомити вічність ”. пройшовши у своїй творчості шлях до прижиттєвого визнання, вільям шекспір здобув собі репутацію і славу найвідомішого у світі драматурга.уперше знаменита трагедія одного з найяскравіших представників епохи відродження – великого гуманіста вільяма шекспіра – була поставлена на сцені королівського театру 1595 року. це було 416 років тому. навіть не віриться, що пройшли століття, а “ сумна повість ” понині змушує тріпотіти серця, продовжує хвилювати чистотою почуттів і красою душевних порухів. у чому секрет вільяма шекспіра? як йому вдалося створити трагедію, над якою не власний ні час, ні людина, ні сучасний гіперактивний ритм життя – ніхто.у чому секрет? що знав відомий ієць епохи відродження? чи існує код вільяма шекспіра? думаю, що секрет – у любові, вічній і непроминущій цінності людського життя. і драматург прекрасно це знав і твердо вірив у живучість своїх образів, якби цього не було, його літературні герої не мали б такого довгого життя.а код вільяма шекспіра, таємний знак його безсмертних героїв – відкриття світу та людини, прагнення до пізнання всього, що пов’язане з людиною, пошуки шляхів до щастя та гармонії, віра в життя.перегортаю сторінки улюбленого твору вільяма шекспіра – трагедії великого людського почуття, що зіткнулося з нелюдським світом. на думку приходять слова нашої сучасниці, відомої української поетеси
Объяснение:Особое место в творчестве Ф.Достоевского занимает произведение «Преступление и наказание» В центре романа образ Родиона Раскольникова, бывшего студента, разночинца, и, по сути, преступника -убийцы. Доведенный отчаянием, ведущий постоянную борьбу за свое существование против нищеты, страдающий за всех униженных и оскорбленных, главный герой совершает преступление, но преступление по теории, в основе которой –«кровь по совести», право действовать по принципу «право имею». Бедность и страшная нищета преследуют героя буквально с первых страниц. Комната его похожа на гроб, одежда похожа на лохмотья. Между тем образ главного героя не воспринимается читателем, как образ отрицательного персонажа. Автор любовно вырисовывает в нем черты человеколюбия и жертвенности, благородства и широты души, готовности прийти на каждому. Герой воспринимает чужую боль гораздо острее, чем свою. . Так, рискуя жизнью, он из огня детей, сам нищий, дает деньги на похороны Мармеладова. Родион не может равнодушно проходить мимо людских несчастий. В нем от природы ничего дурного и низкого. И только волею обстоятельств, доведенный до крайности, он становится совершить бессмысленное и жестокое двойное убийство.Фигура его глубоко трагична, теория «несостоятельна», и сам герой приходит к этому пониманию. Теория не выдерживает проверки жизнью, что тяготит и мучает героя, приводит к глубокому разочарованию героя, пониманию собственной ничтожности и слабости, дальнейшему отторжению героя от людей. Проблема возвышения одного человека над другим, принципа вседозволености, наполеонизма рухнула в один миг. Теория сближает героя с настоящими негодяями-Лужиным и Свидригайловым. Автор , глубоко сочувствуя герою, все же не оправдывает его. Луначарский писал,что Достоевский словно сам шел на преступление вместе с героем. Конечно, не и не может быть оправданию тому страшному преступлению, что совершил герой. Весь трагизм ситуации в том, что теория, которая была призвана вывести героя из тупика, заводит его в новый тупик, из которого нет выхода
