Відповідь:
"Пригоди Тома Сойєра" занурюють нас у цікавий світ, де кожного дня трапляються якісь несподівані пригоди. Але усі вони закінчуються добре. Автор змалював дуже привабливий образ хлопця, який має дуже багату фантазію. Саме це робить його життя таким цікавим і різноманітним. Том ніколи не сидить без діла. І навіть покарання сприймає з оптимізмом. Якщо хлопець засмучується, то це ненадовго. Та й то, він постійно шукає, як вирішити виниклу проблему.
У творі Марка Твена змальовано справжні почуття, щиру дружбу. Навіть кохання, хоча герої — лише діти. Крім того, усі головні герої справляють приємне враження. У першу чергу тому, що мають відкриті, щирі серця, здатні і на співчуття, і на взаємодо . І навіть — на справжній подвиг.
Пояснення:
"Пригоди Тома Сойєра" занурюють нас у цікавий світ, де кожного дня трапляються якісь несподівані пригоди. Але усі вони закінчуються добре. Автор змалював дуже привабливий образ хлопця, який має дуже багату фантазію. Саме це робить його життя таким цікавим і різноманітним. Том ніколи не сидить без діла. І навіть покарання сприймає з оптимізмом. Якщо хлопець засмучується, то це ненадовго. Та й то, він постійно шукає, як вирішити виниклу проблему.
У творі Марка Твена змальовано справжні почуття, щиру дружбу. Навіть кохання, хоча герої — лише діти. Крім того, усі головні герої справляють приємне враження. У першу чергу тому, що мають відкриті, щирі серця, здатні і на співчуття, і на взаємодо . І навіть — на справжній подвиг.
Маруся Богуславка — цілком реальна особа,
хоч документальних свідчень про це немає. Про
походження Марусі в думі сказано небагато: жила
вона колись у місті Богуславі в сім'ї священика.
Мабуть, ще дівчиною потрапила у полон, де й
стала дружиною турецького хана. Маруся тужить
за рідною землею і, незважаючи на те що вже
багато років живе в Туреччині, землю українську
називає «наша». Недарма ж і свій ризикований
учинок — звільнення українських козаків —
вона робить саме на Великдень (найбільше
християнське свято). Прощаючись із бранцями,
вона передає про себе вісточку батькам.
Але Маруся не хоче і не може повернутись
у «рідну сторононьку», бо вже «потурчилась,
побусурманилась». Але в душі Маруся назавжди
залишилась співучою українкою. У серці в неї
пекуча рана, що не загоюється з роками. Маруся
добре розуміє, чим для неї може обернутись
цей відважний крок, але все-таки зважується
на нього. А це свідчить про надзвичайний
патріотизм, любов до рідної землі та героїзм
звичайної дівчини із квітучого українського міста
Богуслава. Честь і вічна слава тобі, українська
жінко!
