Мої враження від твору Тигролови твір
​

Коли я дочитав роман «Айвенго», я навіть засмутився. Ще недавно я із за­вмиранням серця стежив за героями, хвилювався, чи встигнуть прийти на до Ричарду відважні воїни Локслі… Роман Вальтера Скотта захопив мене цілком, наче чарівною машиною часу переніс у середньовічну Англію. І ось роман дочитаний. Що залишив він у мені?

Часи, змальовані в романі, дуже далекі від нас. Але образи твору настільки живі й яскраві, що мимохіть починаєш хвилюватися, боятися й радіти за них, наче герої ці — реальні знайомі люди.

Саме Айвенго, а навіть не славетний король Ричард Левине Серце, є головним героєм роману. І для мене цей образ доблесного лицаря став улюбленим образом. Чим саме Айвенго вражає, що примушує мене захоплюватись цим героєм?

Знайомство читача з головним героєм відбувається незвичайно. Героя, переодягненого прочанином, не впізнають ні батько, ні кохана. Не знаємо Айвенго й ми. Але Вілфред уже в рідному домі, за яким скучив у далеких краях. Він бачить суворого батька, що не готовий простити сина. Він бачить кохану, та не може наблизитись до неї. Але й у ці важкі для душі хвилини Айвенго виявляє незвичну для свого часу людяність.

Входит в цикл «Песни для спектакля «Невероятные приключения на волжском пароходе» Ленинградского Государственного театра им. Ленинского комсомола».

Вскоре Володя(Высоцкий) приехал и привёз несколько номеров, кроме Волги — основной песни, лейтмотива спектакля.

«Понимаешь, сбивает «Издалека долго течёт река Волга…» Хуже нельзя. Вот послушай набросок, — «Как по Волге-матушке, по реке-кормилице…» — Он пропел несколько строф и замолчал.

Прекрасная интерпретация народных песен о Волге времен Стеньки Разина.

Объяснение:

думаю помагла