«Сонет 19» відноситься до жанру сонет тому, що він складається з чотирнадцяти рядків, що утворені з двох катетів і двох терцетів.
Бароковий сонет виражається контрастністю, динамізмом, поєднанням реальності з ілюзією, емоційною напругою, складними метафорами, символами та алегорією.
А сонет доби Віжродження полягає у поширені теорії і практики гуманізму, людини творчої та здатної до самопізнання і відкриття всесвіту для себе.
Новаторство Донна полягає в тому, що він прагнув відтворити у своїх творах інтонацію живої мови, вводивши в свої сонети розмовні (письмові) обороти, елізею, мінявиш наголоси і використовувавши мало характерний для елизаветців, тобто перенесення слів, пов’язаних думкою з даними рядками, в наступний.
Зроблено Канєвскою Фр.
Листья.
Пусть сосны и ели
Всю зиму торчат,
В снега и метели
Закутавшись, спят, -
Их тощая зелень,
Как иглы ежа,
Хоть ввек не желтеет,
Но ввек не свежа.
Мы ж, легкое племя,
Цветем и блестим
И краткое время
На сучьях гостим.
Все красное лето
Мы были в красе -
Играли с лучами,
Купались в росе!..
Но птички отпели,
Цветы отцвели,
Лучи побледнели,
Зефиры ушли.
Так что же нам даром
Висеть и желтеть?
Не лучше ль за ними
И нам улететь!
О буйные ветры,
Скорее, скорей!
Скорей нас сорвите
С докучных ветвей!
Сорвите, умчите,
Мы ждать не хотим,
Летите, летите!
Мы с вами летим!..
