Я хочу отразить свое впечатление о прочитанной комедии Н. В. Гоголя «Ревизор». Я выбрал это произведение потому, что оно очень интересное, автор показывает в смешной форме все события происходящие с героями. Противопоставляет никчемность господствующей верхушки общества и рабскую покорность русского крестьянства.Имена этой пьесы персонажей стали нарицательными. Я думаю, это произведение основано на саморазоблачении героев. В ней нет положительных персонажей.В комедии Гоголя "Ревизор" собраны все человеческие недостатки, которые можно найти.Мне понравилась концовка комедии - немая сцена.
Мне эта пьеса очень понравилась , она стала одной из моих самых любимых.Недостатков в этой пьесе не может быть.Достоинства в пьесе Гоголя глубокий смысл,тонкий юмор,яркие комические персонажи.
Объяснение:
Жанрові особливості романів Достоєвського
Розуміння Достоєвським сутності мистецтва було причиною створення особливих форм реалістичної творчості. Твори Достоєвського — свідоцтво того, що він поєднував у собі як митець силу геніального психолога, інтелектуальну глибину мислителя та пристрасність публіциста. У творах письменника реалістичні сцени страждань поєднуються з філософською символікою, публіцистичні газетні факти — з фантастикою, логічні абстраговані категорії — з інтуїтивістськими елементами, Достоєвський збагатив жанр реалістичного роману XIX століття новими художніми особливостями. Улюблений метод письменника — зібрати велику кількість своїх героїв в одне місце та змусити розкриватися їх образи у зіткненні почуттів та ідей, ніби без втручання автора-оповідача. Романам Достоєвського був властивий поліфонізм як метод художнього мислення. При цьому досягалось, з одного боку, відчуття численності співбесідників, з іншого — окремість кожного голосу, що вів свою тему самостійно, майже рівноправно з голосом автора. У межах злочинно-авантюрного сюжету поставали глибинні ідеологічні, соціально-філософські проблеми. Самі злочинні сюжети романів Достоєвського несли не просто інформативну функцію, але й, втілюючи об'єктивні закони тогочасного суспільства, відображали художню концепцію Достоєвського, його світогляд. Злочин, як крайній ступінь порушення суспільних норм, відображав трагічну сутність дійсності та соціальні протиріччя. Характери героїв розкривалися Переважно у найгостріші моменти, коли все накопичене ними у попередньому житті раптом виливалося у екстраординарний вчинок. Неочікувані, навіть не виправдані спочатку дії персонажів письменник мотивує глибоко прихованими психологічними причинами, наявністю у людській натурі різнобічних взаємовиключних потягів та пристрастей. Незвична динамічність композиції, відчуття катастрофічності того, що діється, драматична напруженість у розвитку конфліктів, експресивність написання виявилися вражаючим художнім відкриттям, що чудово слугувало меті відображення найскладніших морально-психологічних та соціально-філософських проблем. Достоєвський зумів передати у художніх образах не тільки потік подій, людських доль, духовну боротьбу, але і трагічні конфлікти у духовному житті суспільства. У своїх інтелектуальних романах Достоєвський майстерно малював найгостріші поєдинки думок, трагічних зіткнень ідей та світоглядів. Улюблена письменником форма сповіді героїв, щопроявлялася у діалозі з духовним противником, досягала нещадної відвертості, виявляла трагічну діалектику глибинних почуттів та думок персонажів.Творам Достоєвського, написаним у жанрі роману, найменш властива епічно спокійна манера оповіді. Їм притаманна гострота чисто драматичних жанрів та багатство художніх образів.
