Какова роль Петербурга в развитии образа маленького человека​

1)“вот наконец и нева - …” (матушка)“если хочешь сыскать восток, то встань глазами на … - в правой руке получишь искомое” (север)боязнь, которой “набрались” генералы во время пути “от бурь да ветров разных” (страх)день торжества, когда “дары всех стран назначили себе как бы рандеву” (праздник)как автор называет судно, дно которого мужик устлал лебяжьим пухом? (лодочка)”происшествие, которого не запомнят даже …, тем более что в осетре был опознан частный пристав б.” (старожилы)“зашёл генерал в лес – а там рябчики свищут, … токуют, зайцы бегают” (тетерева)“ кто тот …, который над нами такую шутку сыграл” (злодей)специалист, от которого один из генералов слышал, что “ человек может долгое время своими собственными соками питаться” (доктор)

ответ:Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі газдою (господарем), відтоді він мав лише одного коня й малий візок. Він упрягався разом із конем і виконував усяку польову роботу нарівні з ним. Іван ніколи не жалів себе, був надзвичайно працьовитим. Десять років чоловік відслужив в австрійській армії, а коли повернувся, то вже не застав батьків живими.

У спадок від батька йому дістався шматок найгіршої в селі землі — на горбі, де жінки копали пісок, і «зівав він ярами та печерами під небеса, як страшний велетень». Там ніхто не орав і не сіяв, але Іван взявся те робити. Конем підвозив гній до горба, а далі сам його носив у мішку нагору.

Працював так тяжко, що перегнувся в поясі й відтоді весь час ходив схилений, тож на селі його стали кликати Іваном Переломаним. Хоч горб і «переламав» селянина, але кинути його було шкода. Господар обгороджував свою ділянку, обгортав її грудками трави, щоб дощ не змивав гній. Так і провів усе життя на тому горбі (на інших нивах, куплених за гроші, що Іван заробив під час служби у війську, працювали його сини та дружина).

Були в Івана певні дивацтва: до церкви ходив лише раз на рік — на Великдень, а ще

Объяснение: